Про вибори під час війни, крилаті ракети і 300 тисяч дронів. Інтерв’ю із Сергієм Стерненком на DOU Day Picnic 2026
Український волонтер і громадський діяч Сергій Стерненко став секретним гостем на DOU Day Picnic 2026. Нещодавно Сергій залишив посаду радника міністра оборони і зосередився на розвитку благодійного фонду «Спільнота Стерненка», який закуповує дрони для фронту, а також фінансує розробки в українських компаніях.
Що не так з пропозицією Михайла Федорова провести вибори під час війни, чому ми не готові до загрози крилатих ракет і що з цим робити, а також як змусити deftech-компанії виробляти не те, що легше, а те, що треба — в інтерв’ю з Сергієм.
«В нас досі є розкол між 25% і 73% суспільства»
— Нещодавно Федоров виступив із заявою про необхідність виборів. Яка твоя позиція щодо цього?
Мені не подобається ідея проведення виборів під час повномасштабної війни. Високо інтенсивної війни — це важливе уточнення. Я бачу тут три головні проблеми.
Перша — юридична, тобто питання правового режиму воєнного стану: як організувати вибори, щоб вони не суперечили Конституції? Будь-які юридичні невідповідності ставитимуть під сумнів легітимність виборів, а відтак і їхній результат.
Наступна проблема — адміністративна. Як провести вибори в умовах, коли над країною літають шахеди і балістика? Коли багато українців перебувають за кордоном? Як організувати голосування для військових на фронті, якщо деякі з них сидять на позиціях без ротацій по сто-двісті днів поспіль, а то й більше?
Втім навіть якщо уявити, що ми якимось чином розв’яжемо юридичну і адміністративну проблеми, залишиться ще одна — соціальна.
Соціальна проблема мене лякає найбільше
Вибори — це період нестабільності та поляризації суспільства. Люди діляться на табори, наприклад, 25% проти 73%. Політики виходять із заявами на кшталт «я закінчу війну за 24 години», «завтра ми будемо в Криму», «треба просто перестати стріляти».
Все це ми вже проходили. Наслідки розколу, який ми отримали під час виборів в 2019 році, наша нація, вибачте на слові, «відхаркує» й досі. В нас досі є категорія людей, дуже агресивно налаштованих проти інших громадян України, які, на їхню думку, проголосували не за того кандидата. Тобто ми вже маємо великі проблеми з внутрішньою єдністю. Що ми робитимемо, коли вони поглибляться?
Водночас відмова від виборів теж несе свої ризики. Незмінність влади породжує відчуття безкарності і вседозволеності. Коли політики знають, що на наступних виборах народ може їм показати середній палець, це їх стримує. Коли ж зрозуміло, що найближчим часом виборів не буде, посадовці втрачають страх і починають, як-то кажуть, «чудити». Зокрема будувати паралельні клептократичні інституції всередині держави — це те, що ми сьогодні спостерігаємо.
— Ти останнім часом доволі часто виступаєш з критикою того, що влада зосереджується в руках однієї людини або, точніше, однієї інституції. Скажи, як ти для себе вирішуєш, чи варто говорити про такі речі? Бо це ж завжди компроміс між тим, щоб висловити свою думку, і тим, щоб зайвий раз не розхитувати суспільство.
Багато в чому це залежить від мого внутрішнього психоемоційного стану, бо я жива людина, як і всі ми. І часом мені буває морально важко від того, що відбувається в країні. Тоді я себе накручую, починаю уявляти різні варіанти розвитку подій, і моя тривожність малює дуже песимістичні картини.
Але, напевно, найбільш чесна відповідь буде така: коли я оцінюю ту чи іншу проблему, насамперед я ставлю собі питання, наскільки критично вона загрожує боротьбі за наше існування. Я вважаю, що на цьому етапі російсько-української війни нам дуже шкодить зосередження всієї влади в одному місці. Злиття незалежних гілок влади в одну стає небезпечним для нашої держави, шкодить обороноздатності, єдності всередині суспільства і ефективності державного апарата. Тому я починаю про це активніше говорити.
«Щит не може зʼявитись раніше за меча»
— Яку ще нагальну системну загрозу для нашої країни ти бачиш?
Загрозу посилення атак малогабаритними крилатими ракетами. Такі ракети, як «Бандероль», вже кошмарять наші міста. Їх уже багато. А уявіть, що буде, коли їх стане більше разів уп’ять? Про це треба думати вже зараз.
Нам також відомо, що противник веде розробки й інших ракет, які важитимуть
Ворог буде нас «спамити» цими ракетами вже наступного року
Тож мусимо негайно шукати рішення для протидії. Загалом ми маємо справу з так званим протистоянням «меча і «щита». Це одвічна історія: «щит» завжди зʼявляється після «меча». Тобто засіб нападу завжди з’являється раніше, ніж засіб захисту. Наприклад, росіяни зараз шукають методи протидії нашим deep і міddle-страйкам. Рано чи пізно знайдуть, адаптуються, тоді ми придумаємо щось нове.
В нас аналогічна ситуація. Ми доволі рано почали розробку перехоплювачів реактивних шахедів нового покоління. Деякі виробники працювали над цим рішенням ще до призначення Федорова міністром оборони. Але, на жаль, це складний і тривалий процес, який неможливо просто взяти і прискорити. Думаю, що до кінця цього року перехоплювачі реактивних шахедів вже будуть в серійному виробництві. Але проти малогабаритних крилатих ракет, нового «меча» росіян, вони не допоможуть. Хіба що якісь футуристичні модифікації, які зможуть працювати над збиттям на зустрічному курсі повітряної цілі. Тобто ми знову відстаємо від противника і мусимо наздоганяти.
Як на мене, має сенс говорити про розробку дешевих масових зенітних керованих ракет ближнього радіусу дії. Федоров, наскільки мені відомо, вже починав розвивати цей напрям. А поки власних розробок у нас немає, треба бігти до партнерів і просити дати нам всі ракети ближнього радіусу, які в них є. Хай навіть старі.
«Слава Богу, що потреби на дрони нам формує не Генштаб»
— «Спільнота Стерненка» — не державна установа, а приватний фонд. При цьому багато людей довіряють вам свої гроші, це велика відповідальність. Як ви обираєте дрони, які варто купувати?
Число закуплених дронів скоро перетне позначку в 300 тисяч одиниць. При виборі засобів насамперед зважаємо на вимоги операторів з різних підрозділів. Тобто потреби нам формує не Генеральний штаб, слава богу, а саме оператори, які єдині достеменно розуміють, що їм потрібно. Вони ж дають нам ідеї для R&D, для того, щоб ми стимулювали виробників працювати над новими засобами.
Але думки операторів недостатньо. Якщо ми говоримо про закупівлю нових виробів, з якими ми ще не мали справу, то вони завжди проходять етап бойового тестування.
Далі проводимо більш глибоку аналітику, за результатом якої ухвалюємо рішення, чи варто закуповувати продукт і на якій основі — разовій чи довгостроковій. Наголошую, що йдеться саме про довгострокову, а не постійну співпрацю, бо нічого постійного в умовах війни бути не може. Зазвичай в нас близько двадцяти довгострокових партнерів одночасно, і вони постійно змінюються, бо змінюються потреби на фронті, старі рішення втрачають актуальність, з’являються нові.
— Чи можеш розказати детальніше про вашу аналітику?
В нас є відділ аналітики в рамках військового департаменту. Він складається з колишнього заступника начальника штабу однієї з бригад, а також кількох операторів-ветеранів, які працювали безпосередньо FPV-дронами. Вони на зв’язку з операторами, які воюють зараз — їх понад 500 по всій країні. В нас є закриті спільноти, чати, де ми комунікуємо. Регулярно проводимо з ними опитування і face-to-face інтерв’ю щодо якості дронів, які постачаємо ми, які постачає держава.
Тобто наші аналітики займаються безпосередньо питаннями, що стосуються закупівель. Вивчають, що є на нашому ринку, на світовому, що є у противника. Багато аналітики робиться на замовлення Генерального штабу. Час від часу до нас звертається Міністерство оборони, зараз ця співпраця продовжується, попри зміну міністра. Зазвичай просять аналітику саме щодо FPV-дронів, бо цим займаємось тільки ми.
Це дуже різна робота насправді. Я би хотів, щоб ми заснували окремий аналітичний центр не на базі фонду. В нас вже є концепт, є базова команда, яка могла б цим займатися, але немає CEO. Дуже важко знайти фахівця на таку посаду. Федоров співбесіду не пройшов. Жартую.
— Зараз багато говорять про те, що деякі виробники витають в хмарах і не розуміють реальні потреби фронту. За твоїми спостереженнями, чому так відбувається?
Мені здається, що головна причина — слабка комунікація з кінцевим користувачем. Коли оператор від певного підрозділу звертається до виробника, його часто не чують. Буває, що компанія не має часу з ним говорити, проводити додаткові дослідження, їй нецікаво орієнтуватись на один підрозділ. В результаті такий бізнес не прогресує, продукт не розвивається.
Одна із завдань нашого фонду, власне, в тому й полягає, щоб подолати прірву між виробником і кінцевим користувачем. Наше слово важить більше, ніж слово окремого оператора, бо ми можемо профінансувати прототипи, організувати тестування і вивести компанію за ручку на ринок з готовим продуктом.
От є, наприклад, FPV-перехоплювач STING, яким наразі збита найбільша кількість шахедів і гербер. Його нам на замовлення зробили «Дикі шершні» — класна команда, дуже ідейні хлопці. Вони самі розуміли потребу в перехоплювачах. Але однією з причин успішної розробки було те, що ми їх постійно мотивували: «Давайте-давайте, працюйте, ми вам допоможемо!».
Ми з ними домовились: якщо зроблять продукт, який буде вправно перехоплювати шахеди, то ми в них викупимо стільки дронів, на скільки вистачить грошей. В результаті перші три місяці від початку виробництва ми в них викуповували всю продукцію зі стовідсотковим авансуванням, що дозволило їм отримати більше оборотного капіталу.
До речі, «Дикі шершні» сумнівались, чи варто укладати державний контракт. Тоді я і Федоров (він тоді очолював Мінцифри) пішли разом з ними до Юлії Свириденко, яка тоді була прем’єр-міністеркою, і допомогли їм домовитись про вигідні умови.
«Якщо я видалюсь з Telegram, донатів не буде»
— Яким ти бачиш подальший розвиток фонду?
Ми хочемо рухатися на захід і залучати більше іноземних донорів. Це очевидне рішення. По-перше, в Західній Європі поки що немає війни завдяки тому, що російську агресію стримують українські військові. Тож, думаю, ми маємо право сподіватись на більшу допомогу. По-друге, економічна ситуація в нашій країні погіршується. І бізнесам, і звичайним громадянам стає дедалі важче донатити.
Зараз шукаємо менеджерів з міжнародних партнерств.
— Усі ваші вакансії передбачають роботу в офісі. Чому? Хіба це безпечно?
Не геть усі, але більшість. Ми помітили, що коли члени команди можуть спілкуватися в офлайні, продуктивність вища. Але можу вас запевнити, що ми зважаємо на реалії — шахеди, балістику, загрозу терактів. В нас вже є певні заходи безпеки, які я не можу озвучувати на загал, зараз впроваджуємо нові.
До речі, гроші на оренду офісу і зарплати берем не з донатів. З цим нам допомагають бізнеси, для фізичних осіб є монобаза — окремий від зборів рахунок, поки що трохи дефіцитний. Загалом частка нашого операційного бюджету у співвідношенні до коштів, які ми фандрейзимо на дрони, становить менше як 1%.
— Яка твоя позиція щодо Telegram? Так, це суперважлива платформа для обміну інформацією, але ж ми, вочевидь, її не контролюємо.
Ми не контролюємо жодну з соцмереж. Мені не подобається TikTok, бо ним володіє комуністичний Китай. Telegram теж не подобається, бо його власником є Павел Дуров — терорист-екстреміст, до речі. Але якщо я зараз вимкну свій Telegram-канал, то не зможу закривати збори. Така реальність, на жаль. Саме Telegram забезпечує нам 80% надходжень. На відміну від інших соцмереж, він не залежить від алгоритмів видачі, тож достукатись до підписників легше — більше шансів, що вони побачать мій допис про збори.
