Чому софт у війську недооцінюють і хто полює на українських інженерів — розповідає Chief Strategy Officer DELTA

Артем Мартиненко — Chief Strategy Officer DELTA та заступник начальника Центру інновацій — розповів, чому військовий софт в Україні досі залишається «непублічним» ринком, як військова розробка відрізняється від цивільної і чи треба програмістам їздити на лінію фронту. А ще про те, хто може розробникам DELTA без мобілізації, чим підхід росіян до розробки відрізняється від українського і що там з планами екпорту DELTA до НАТО.

Дивіться новий випуск рубрики DOU DefTech на нашому ютуб-каналі, а стислу текстову версію розмови читайте далі. Партнер рубрики — defence-tech компанія «Генерал Черешня»

Про софтверний ринок у війську

— Загалом в Україні, коли говорять про оборонку, часто мають на увазі готові вироби, зброю — і майже ніколи не говорять про програмне забезпечення. Чому, на твою думку, в Україні немає такого ж софтверного ринку?

Не погоджуюся, що його зовсім немає. Тут є кілька важливих аспектів. По-перше, попит. Ми заходили у широкомасштабну війну, коли було багато совкових засобів, на нас накладали чимало обмежень. З іншого боку, вже було ядро людей, які просували ідею роботизованих технологій ще з 2014 року. Це і різні спільноти, як-от «Аеророзвідка», Victory Drones, і виробники, які вже на той час існували — ті самі «Укрспецсистемс», DeViRo, виробники R-18. Це показало, що в принципі в цей бік можна рухатися і заповнювати цю нішу. Зараз бачимо результати: наскільки розвиток цього ринку впливає на ведення бойових дій. Це перша частина відповіді.

Друга — цей ринок все-таки є, просто він не такий публічний. І він доволі сильно прив’язаний до першої частини, де ми говоримо про хардову складову. Бо чого не вистачає в першу чергу — це програмного забезпечення, яке ближче до безпосереднього застосування самого дрона. На початку, коли виробник починає щось робити, він використовує певне відкрите програмне забезпечення (open source) — це може бути Mission Planner, QGroundControl. Потім приходить розуміння: це заскладно. Військовим треба щось простіше, і починається розробка вже більш спеціалізованого софта. Це один із прикладів того, як виникає ринок софта — він усе-таки більше прив’язаний до хардової частини.

І третя частина відповіді — найцікавіша.У військо мобілізувалася дуже велика кількість IT-фахівців, і вони фактично створюють внутрішній ІТ-ринок: розробляють багато продуктів усередині війська, сфокусованих на роботі конкретного підрозділу. Тому цей софтверний ринок певною мірою некласичний, і саме тому не такий публічний: він насправді покриває потреби підрозділу зсередини. Але ком’юніті навколо цього насправді доволі велике. Є десятки команд-розробників софту.

— Для яких завдань, окрім керування дронами, зазвичай використовують софт?

Наприклад, для інтеграції сенсорів. Якщо говорити не тільки про дрон, яким треба керувати, а, наприклад, про акустичні сенсори, то без софтової частини ви все одно не зможете завести цей сенсор в уже наявну екосистему. Тож софтова частина — це, зокрема, про інтеграцію тих самих апаратних сенсорів. Інший приклад — спеціалізований софт для обробки матеріалів, які отримав дрон: склеювання картографічних матеріалів із фотографій, постобробка, дешифрування.

— А які ніші незаповнені на українському ринку? Чи вже все є і просто треба все покращити?

Та ні, я б не сказав, що вже все є. Взагалі не думаю, що, поки ми воюємо, настане момент, коли ми зможемо сказати, що у нас усе є, що все добре. Війна змушує нас постійно адаптуватися до викликів, з якими стикаємось. І ці виклики походять від того, що безпосередньо бачать люди на полі бою. Потрібно або шукати рішення, або нівелювати ризики, або здобувати нову спроможність.

— Ти згадав, що багато розробників, які зараз у війську, мобілізовані з цивільного життя, з IT. Чим відрізняється цивільна розробка від розробки військового софту?

Багато чим, і тут можна дуже довго обговорювати деталі.

Бо цивільна людина і військова перебувають у різному статусі, контексті, умовах

Але якщо говорити безпосередньо про саму розробку, про те, як створюються продукти, мабуть, ключова різниця — це вимоги. Потрібно постійно робити безпечно, якісно і швидко. І єдина ціна, яку можеш платити більшою чи меншою мірою, — це, мабуть, час і ресурс команди, який треба в це вкладати.

Ти не можеш знехтувати жодним із цих трьох факторів: десь зробити менш якісно, десь менш безпечно. Зі швидкістю, звичайно, іноді бувають проблеми, бо обсяг задач теж доволі великий. Але загалом, мабуть, найбільша різниця — це саме складність вимог до того, що треба робити, вони вкрай високі.

— А що більше подобається в розробці військового софту? Що краще, ніж у цивільному IT?

Військова розробка — це переважно продуктова розробка. І це про те, що тобі постійно треба бути в короткому фідбек-лупі з користувачем, замовником — як би ми його не називали. І саме це дає тобі відчуття й розуміння, куди докладаються зусилля команди і який ефект вони мають. Це те, що драйвить.

— У Міноборони люблять використовувати термін «економіка війни», але зазвичай ідеться про вартість засобів ураження у співвідношенні з вартістю того, що було уражено. Чи рахується якось вартість софту, який при цьому використовується? Що туди входить?

Тут є дві частини відповіді. Якщо говорити загалом про цей підхід, то софт насправді є одним із рушіїв можливості все це порахувати. І це важливий аспект, бо витрати держави на хардверні засоби — в рази більші. Вони просто незіставні. Тому саме тут софт і відіграє важливу роль.

Якщо говорити про те, як рахується вартість софту, то сюди входить вартість інфраструктури, ліцензій, потрібних для забезпечення процесу розробки. Точно рахується час: скільки і на що ми його витрачаємо.

Але прямо вирахувати та зрозуміти, який ефект безпосередньо софт має на полі бою, який ефект він приносить з точки зору цієї економіки війни — вкрай складна задача.

— А якщо не з погляду економіки? Уявімо, що в один момент ламається DELTA. Який це матиме вплив?

Якщо говорити конкретно про DELTA, звичайно, все залежить від конкретного модуля системи. Але якщо говорити про повний збій системи, то це, звісно, страшна ситуація, якої не хочеться допускати, бо вона напряму впливає на підрозділи, що виконують бойові завдання тут і зараз на лінії бойового зіткнення. Залишити їх без ключових спроможностей, потрібних для ухвалення рішень тут і зараз, — це вже йдеться про ціну в життях, а не в грошах.

— Можете трохи перелічити ці спроможності?

Найяскравіший приклад — один із модулів системи, що забезпечує стрімінг із дронів. Ця платформа-вежа дає інструменти, які дозволяють пов’язати оператора дрона — того, хто транслює відеострім, показує, що відбувається на певній ділянці фронту, веде розвідку, забезпечує спостереження й супроводжує ураження, — з іншими учасниками процесу, зокрема з тими, хто керує бойовим завданням загалом.

— Як команда розробників, які загалом ви бачите вектори розвитку DELTA?

Повернуся до тези, яка вже звучала:

DELTA розвиватиметься стільки, скільки нам доведеться воювати

Щодня з’являтимуться нові виклики, на які нам спільно з підрозділами, що ведуть бойові дії, треба буде шукати відповіді і надавати їм нові спроможності.

Якщо говорити про те, як зараз розвивається вся екосистема (бо це вже не один продукт, не один модуль, а набір модулів), то зараз ми бачимо основну зміну фокусу в тому, що робимо. Раніше це були модулі, які закривали якісь окремі потреби, але все одно залишалися модулями. Тепер же ми більше дивимося на те, що називаємо end-to-end процесами. Це коли для виконання певної задачі користувачем — наприклад, секцією S2 (розвідка) чи секцією S3 (ведення поточних операцій), — треба забезпечити цілісний процес, наприклад, планового ураження.

І наш фокус зараз саме в тому, щоб зрозуміти end-to-end процес, який треба виконати конкретному користувачу, і те, як він проходить через усі модулі системи. Це щоб зробити все максимально швидко й зручно, автоматизувати та покращити виконання цієї конкретної задачі.

Про експорт в НАТО, взаємодію з західними партнерами і шпигунство

— Ти згадав про НАТО. Рік тому ми писали, що одна з країн НАТО надіслала запит на експорт систем DELTA. Тоді ваша команда казала, що розглядаються різні варіанти ліцензування для експорту. Як справи з цим проєктом?

Багато прокоментувати не можу. Можу точно сказати, що робота по цьому напрямку не зупинилась. Вона йде, але треба чекати офіційних анонсів від міністерства, як це далі працюватиме.

— Досі йдеться про одну країну НАТО чи вже про більше?

Вже не про одну. Чекайте офіційного анонсу.

— Як загалом зараз взаємодіє команда DELTA з країнами-партнерами, зокрема США?

Взаємодіємо з багатьма. Здебільшого це обмін досвідом. Усім дуже цікаво те, що ми тут робимо. Партнери зацікавлені в розумінні не просто того, яку конкретну функцію виконує певний модуль системи, а як ми загалом побудували екосистему для взаємодії підрозділів між собою і чому обрали ті чи інші рішення.

Часто приходять із запитом на використання хмарних технологій. Тут ми знову ж таки з точки зору прийняття рішень і прогресу випереджаємо багато країн. Для багатьох наших партнерів застосування хмар для бойових систем — це те, що дуже хочеться, але поки незрозуміло як робити, бо для цього треба дуже багато змінити з точки зору політик і регуляцій у їхніх країнах.

Ми були змушені це зробити, щоб забезпечити працездатність, взаємодію і можливість підрозділам оперувати величезними обсягами інформації. І один із прикладів того, з чим до нас приходять: «А як це у вас працює? А чому саме так? А чому не пішли іншим шляхом? От у нас так — чому це не спрацює, якщо в нас почнуться бойові дії?» І ми на власному досвіді, який нам, на жаль, довелося прожити, розповідаємо їм: якщо у вас буде така війна, як у нас, ось що працюватиме, а що ні, виходячи з нашого досвіду.

— Як не втратити так важко набуту перевагу у розробці софту? Адже інші країни можуть щось підгледіти та експортувати собі — і в значно спокійніших умовах, з більшою кількістю грошей, ресурсів, залучаючи наших інженерів, вдосконалювати розробки. Із хардом, з певними виробами це вже відбувається. Як зробити, щоб цього не сталось із софтом?

Щодо харду в мене певною мірою теж є скепсис — і причина та сама, що й для софту. Ризик справді є.

Наші партнери дуже полюють за нашими інженерами

Мені здається, особливо цікаві для них ті, хто вже став ветераном, звільнився, має цей досвід — якщо ми про софт говоримо, айтішний бекграунд.

Але єдиний фактор, який насправді відрізняє нас — і з точки зору харду, і з точки зору софту, — це динаміка змін. Наскільки швидко все це відбувається. Навіть ми всередині часто відстаємо від того, що відбувається на полі бою. І якщо говорити про партнерів, які щось у нас перейняли й почали адаптовувати в спокійніших умовах, — то поки в них ці спокійніші умови, вони якраз втрачають час на подолання різниці, яка відбувається на полі бою тут і зараз.

Основна, на жаль, відмінність, яка в нас є, — це те, що ми єдині з-поміж них, хто наразі веде активні бойові дії. І нам постійно доводиться вдосконалювати і софт, і хард, відповідаючи на поточні виклики. Проблеми, що були у нас, умовно, у 2023 році, десь концептуально залишилися тими самими, і щось із цього партнери можуть перевикористати. Але якісь проблеми або вже перестали бути проблемами, або набули зовсім іншого характеру.

— Грошове забезпечення розробників DELTA зараз становить 30-40 тисяч грн, залежно від звання. Не боїтеся, що це може когось мотивувати виносити знання назовні?

Такий ризик є завжди. Завжди знайдеться хтось, хто заплатить більше. Особливо якщо йдеться про комерційний ринок.

Звичайно, ми намагаємося враховувати такий ризик. Це складний процес, яким чином загалом забезпечувати розробку військового софту. Коли ми говоримо про винесення цих знань, приклад із продажем цих знань — лише один із ризиків і один із ризик-акторів, які можуть бути. Ми говоримо і про інсайдера, який, наприклад, може захотіти заподіяти шкоду зсередини. Говоримо і про гіпотетичного інсайдера чи зрадника, якому заплатили гроші за те, щоб поділитися цією інформацією з ворогом.

Тобто ризиків, пов’язаних із тим, як працює система, і з тим, як треба захищати дані та знання, інтелектуальну власність, набагато більше. І це частина безпекової моделі, яку ми як організація, як центр інновацій, вибудовуємо всередині — створюємо багато різних запобіжників, щоб працювати з цими ризиками.

— Поговорімо трохи про ворожий софт. Чи є якісь аналоги DELTA у росіян? Чи є у них загалом кращі софтові рішення, ніж у нас?

Вони точно почали рухатися в цьому напрямку. Раніше в них були інші підходи — вони справді розробляли софт, але він існував в іншій парадигмі, якою ми не пішли: побудова розподілених серверів на рівні кожної бригади, кожного підрозділу.

Ми чесно не можемо собі цього дозволити, бо це означає убезпечувати надвелику інфраструктуру на рівні кожного підрозділу — і з точки зору фахівців, які там мають бути, і з точки зору мобільності всієї цієї компоненти. Цей підхід показав себе як такий, що не працює.

Зараз вони почали відтворювати деякі аспекти наших підходів. Один із прикладів уже помітний: росіяни намагаються повторювати нашу побудову сервісів стрімінгу, щоб забезпечити координацію застосування власних безпілотних систем. Так само пробують адаптувати й розробляти софт якомога ближче до поля бою. У них є спеціалізовані підрозділи, зосереджені саме на цьому, — особливо в сегменті безпілотних систем, де динаміка найжвавіша, — і видно, що вони докладають до цього дуже багато зусиль.

— А обганяють нас у чомусь?

Якщо говорити про софт, складно відповісти. Поки незрозуміло, бо не так багато інформації. Але чи є виклик і змагання — сто відсотків. Були приклади, де ми бачили, що росіяни використовували інакший підхід, і не можна сказати, що він гірший — він просто інакший. Ми цим шляхом не пішли, вони пішли, є плюси і мінуси. Але це показує рівень, на якому вони намагаються це тримати.

Про те, чи їздять розробники на лінію бойового зіткнення

— Як змінилася команда розробників DELTA, скажімо, за останній рік?

Якщо говорити про ширший період, перша відмінність — команда доволі сильно виросла. Коли ми заходили у повномасштабну війну, нас було до тридцять людей. Зараз — у рази більше.

Що стосується змін за останній рік, то вони зумовлені і зміною контексту, і самим ростом. Команда стала більшою, і це вимагало внутрішньої перебудови: зміни організаційних процесів, того, як ми групуємося в команди, як ці команди взаємодіють між собою. Коли екосистема стає такою великою, потрібно забезпечити взаємодію продуктів — і технічно, і організаційно. Бо ми хочемо будувати не просто набір окремих модулів під однією парасолькою, які живуть самі по собі.

Ми маємо забезпечувати наскрізні (end-to-end) процеси, якими користувачі послуговуються у повсякденній роботі. А це означає, що команди мають працювати в такій самій синергії. Якщо в підрозділі взаємодіють секція розвідки і секція ведення поточних операцій, то так само мають дружити між собою і модулі системи, які ці процеси забезпечують — не лише на технічному рівні, а й на рівні продуктового розуміння та взаємодії команд.

І це, напевно, і є суть того, як ми зараз намагаємося трансформуватися і з точки зору продукту, і з точки зору організації.

Це набуття фокусу на процесах, а не на окремих сегментах.

— А розробники їздять на ЛБЗ, дивляться, як живуть їхні користувачі?

Це один із важливих елементів процесу розробки. Не завжди це саме розробники — для інженерів це радше питання особистого бажання. Але це точно стосується продактів, бізнес-аналітиків, команди впровадження — для них це прямо обов’язковий елемент взаємодії з підрозділами на місцях. Інакше неможливо зрозуміти проблему користувача та її контекст.

У рамках впровадження Mission Control мобільні команди прямо роз’їхались по підрозділах — висадились на кожному напрямку і їздили в кожен підрозділ. З одного боку — щоб допомогти, навчити, показати. З іншого — щоб отримати зворотний зв’язок і повернути його назад у команду. Релізи виходили ледь не тижневими циклами — щоб відповідати на виклики користувачів і підрулювати там, де щось робимо неправильно.

Онлайн-формат так само працює, звісно. Усі інструменти хороші, їх треба комбінувати між собою. Десь це пряма онлайн-комунікація з тим, кого називають Subject Matter Expert — це відповідальний у підрозділі за певну секцію. Або за комунікацію з DELTA щодо їхніх проблемних питань. Таких людей ми називаємо топ пауер-юзерами. З ними є комунікація, можна вийти на one-to-one.

Десь це ширша комунікація — коли, наприклад, збирається фокус-група з різних підрозділів. Скажімо, коли ми робимо якусь функціональність для представників секції БПС, оперативних чергових. Команда збирає ключові зацікавлені підрозділи в фокус-групу і намагається з ними щось вирішити.

А десь це широкі дзвінки. Нещодавно черговий такий відбувся у процесі впровадження Mission Control. Показували, з одного боку, результати того, що команда напрацювала, з іншого — плани. Обов’язковий етап — сесія Q&A. А коли у вас представники 300+ підрозділів, у кожного знайдеться якийсь зворотний зв’язок, запит чи непокрита проблема — і це замикає весь фідбек-луп.

— А як часто відбуваються виїзди?

Регулярності як такої немає. Це радше залежить від потреби, від запиту підрозділу, і стосується різних команд і різних модулів.

Наприклад, певного тижня можуть поїхати троє людей по Mission Control в одне з угруповань, через три тижні поїдуть зовсім інші люди. Або в той самий час поїдуть інші п’ятеро по напрямку таргетингу в конкретний армійський корпус, щоб попрацювати з ними на місці. Розкладу як такого немає — все залежить від потреб, запитів користувачів і задач, які актуальні для підрозділу зараз.

— Як до вас потрапляють зараз люди? Чи є випадки, коли людину мобілізували на вулиці, вона класний інженер, зателефонувала комусь із команди — і її направили розробляти DELTA?

У цілому у нас є сторінки на Lobby X, на DOU, де публікуються вакансії в Центр інновацій, на розробку DELTA. Є кілька етапів співбесіди: загальна співбесіда, технічне інтерв’ю, інтерв’ю з менеджером. Процес однаковий для всіх — і для військовослужбовців, які вже всередині війська, і для цивільних, які укладають контракт.

Якщо ж говорити конкретно про описану ситуацію, коли людину вже мобілізували, — це найгірший варіант. І це вкрай рідкісні випадки, коли вдається когось у такий спосіб забрати й перевести. Бо зазвичай людину мобілізовують і одразу призначають у підрозділ — і після цього зробити переведення вже дуже складно. Тому наша порада всім: не чекайте, поки так станеться. Подумайте завчасно, яким чином долучатися до війська і робити внесок у перемогу.

— А можна якось контрибутити легально в DELTA і не мобілізуватися? У Міноборони якось оголошували напрям цивільних контрактів. Може, є волонтерство абощо?

У нас є частина цього сегменту. Дійсно, можна працювати за цивільним контрактом, але обсяг цих вакансій обмежений. Вони теж періодично публікуються на DOU і Lobby X. З точки зору пріоритету — кого ми туди шукаємо в першу чергу — це ветерани, люди з відстрочкою, дівчата. Це якщо говорити про пріоритезацію на цю обмежену кількість вакансій. Але так, загалом така можливість є.

Бліц

— Які дані є найціннішими для командира під час виконання бойового завдання?

Це складне питання. Залежить від рівня: ким він командує, чи має справу з безпілотними системами. Але якщо спростити відповідь, то, думаю, найцінніші дані — це дані про особовий склад.

— Що важливіше: більше інформації чи якісніша інформація?

Мабуть, якісніша. Але зараз саме той етап, коли інформації дійсно багато, і перетворення кількості в якість — це окремий вид роботи. Чи варто завжди чекати виключно якісної інформації і не приймати те, що є? Мабуть, багато хто скаже, що це теж неправильний шлях, бо недостатність інформації — теж погано.

Тут має бути вибудований процес: збирати багато, але з цього шуму відсікати те, що якісне.

— Що можуть запозичити цивільні ІТ-компанії з підходів до розробки DELTA?

Мабуть, продуктовий підхід. Те, як треба піклуватися про свого користувача і як до нього ставитися. Не шукати причину в тому, що хто чогось не робить, а шукати спосіб вирішити проблему користувача тут і зараз.