«Не кожен може бути пілотом» — що насправді відбувається з FPV на полі бою
Команда підрозділу «Хижаки висот» нещодавно збила російський ударний гелікоптер FPV-дроном — вже вдруге. Ми поспілкувалися з ними про те, як змінилася робота FPV на полі бою, що зараз із оптоволокном та «зоопарком дронів» і чому роботи поки не замінюють живих людей. Дивіться новий випуск рубрики DOU DefTech із Lego — головним сержантом взводу роти FPV у складі батальйону «Хижаки висот» 59 штурмової бригади.
Нижче додаємо скорочену текстову версію розмови. Партнер рубрики — defence-tech компанія «Генерал Черешня».
«Тепер ми змушені постійно стрибати по частотах». Що змінилося в FPV та як працює зв’язок на фронті
— Поговорімо про основні характеристики сучасних FPV: які вони зараз і чим відрізняються від тих, що були рік-два тому?
Якщо говорити про «робочі» дрони-камікадзе — без дорогих деталей, якими виконують по
Наприклад, стандартна частота 5,8 ГГц на деяких напрямках не працює взагалі: ти або чекаєш на «коридор», щоб вилетіти, або вбиваєш дрон у землю прямо біля своєї позиції, бо відеозв’язок глушиться миттєво.
— Нещодавно бійці вашого батальйону збили російський ударний гелікоптер FPV-дроном — як це вдалося? І чи можна масштабувати такі операції?
Це вже другий вертоліт, ліквідований у такий спосіб. Усе було як і минулого разу: підготовка, вивчення ворожих маршрутів, правильний вибір місця та злагоджена робота. Можна сказати, що цей гелікоптер був збитий на досвіді.
Утім, результат таких операцій залежить і від удачі. Пощастило, що дрон був на хорошому оптоволокні, що на гелікоптері не стояло РЕБа. Це лише другий випадок такого збиття за війну — для схожих завдань потрібні інші засоби, а не звичайний дрон-камікадзе.
— Як у дронах використовують ШІ? Чи це масштабна історія?
Мені здається, це більше підходить для «крил», що працюють по дальніх цілях: арті чи танках. Треба розрізняти автонаведення (вибір цілі) і автозахоплення (корекція польоту). Якщо машина просто стоїть, пілот її бачить — сенсу в автозахопленні мало. Автозахоплення має допомагати пілоту бачити те, що він може не побачити зором, тож ШІ тут не дуже ефективний.
Автодоведення — інша річ. Воно допомагає боротися з «горизонтом», коли немає відео або втрачається зв’язок. Раніше ми цим користувалися частіше під час механізованих штурмів. Зараз їх мало. На піхоту автонаведення не хочеться використовувати — там потрібні чіткі дії пілота. Коли працюємо по машинах, легкій техніці чи квадроциклах, донаведення не особливо потрібне — на великих дистанціях добре справляється волокно.
Раніше за допомогою аналогового сигналу ми створювали нормальну кілзону, щоб противник не міг доїжджати до своїх позицій, — 20 із лишком кілометрів були стандартом, такою собі мінімальною дистанцією роботи. Зараз працювати на аналогу стало значно важче, бо більшість наших частот дуже давлять РЕБи. Але естафету підхопило волокно, воно чудово справляється. А аналоговий сигнал зараз в основному працює на підтримку піхоти.
— Наскільки відчутна проблема з дефіцитом волокна?
Ми поки що не особливо відчуваємо. Але ж не можемо сказати: «Ні, ми на цю ціль не вилітаємо, нам треба притримати волокно». Є завдання — вилітаємо і відпрацьовуємо. Котушки з волокном зараз суттєво подорожчали — відкриваємо на них збори, беремо меншу кількість. Якщо котушка обірвалася на старті, наші майстри її перевіряють, перепаюють і знову запускають у хід. Намагаємося берегти все. Були виробники, у яких із 10 котушок сім обривалося, — усім даємо чесний фідбек. Дехто компенсує, з деким більше не працюємо.
«Не кожен може бути пілотом». Як готують фахівців та який найбільший виклик перед виробниками дронів
— Скільки вчаться ваші екіпажі?
Після БЗВП люди йдуть у фахові школи приблизно на місяць, а потім потрапляють до нас і ми їх донавчаємо. Відтак є тиждень на адаптацію — це визначений період, протягом якого ми не можемо залучати людину до бойових завдань. За цей час ми намагаємося перевірити: чи готова вона за своїми технічними та практичними знаннями заступати на позиції.
Нам потрібні збалансовані екіпажі, тому не кожен може бути пілотом
Ми дивимося: комусь краще бути штурманом, комусь — інженером чи ретриководом. Усе пояснюємо й орієнтуємося по ситуації. Головне — ефективність на своєму місці. Навіть коли приходить айтівець, він не мусить літати, якщо йому це не подобається. Можемо, наприклад, відправити його до майстерні, де займаються налаштуваннями та інноваціями. Ми залучаємо людей туди, де вони будуть найбільш корисними.
— «Хижаки висот» — один з найефективніших підрозділів за кількістю уражень. Що цьому сприяє з технологічного боку і як це масштабувати на інші підрозділи?
Технології — це лише частина успіху. Ми швидко впроваджуємо нове: знайшли протидію нашому РЕБу — ми миттєво шукаємо варіант, як обійти. Але без майстерності пілота ніяка техніка не допоможе.
Утім, наш пріоритет не швидкість, а якість. Раніше підганяли: «Ви маєте бути в повітрі за 30 секунд!». Але який сенс у тій швидкості, якщо дрон не готовий або не підходить під завдання? Швидкість з’являється сама собою як результат навченості та досвіду екіпажу.
— Що зараз потрібно військовим і є найбільшим технологічним викликом для виробників дронів?
Найбільший виклик — швидкість реакції. Є виробники, з якими ми довго співпрацюємо. Кажемо їм: «Усе в дроні добре, але треба змінити буквально одну-дві деталі — і буде топчик». Але чекати на це доводиться чимало.
А є такі, що за тиждень присилають зразок на випробування. Однак швидко реагують дві-три компанії на ринку — у решти з цим проблеми.
— Таке точкове оновлення напевно породжує «зоопарк дронів» — як ви адаптувались?
Тепер більшість замовлень на дрони робимо ми самі. Раніше вирішували зверху: якийсь дядечко розпихав купу «гівнодронів» зі складів по бригадах — і все, поки їх не вилітаєш, інших не дадуть.
Бувало, ввечері привозять 20 дронів — і 10 з них різні
А зранку вже треба працювати. Тоді ми ще не мали майстерень, налаштовували все просто на позиціях. Було складно.
Зараз ми маємо змогу обирати виробників. Непідходящих дронів нині мало, а якщо вони є — використовуємо їх для навчання новачків. Коли людина приходить після БЗВП чи курсів, їй треба багато нальоту. Виїзд на полігон без втрати дрона — все одно що нікуди не виїжджав.
«FPV — це більш як половина результату на фронті». Чи буде війна дронів та чому важливий їх експорт
— Багато хто прогнозував війну дронів, де піхоти не буде. Це реально?
На 100% — ні. Ми збиваємо за допомогою камікадзе ворожі «Мавіки» або повільні «Молнии», але роботи не замінять піхоту. Потрібне швидке ухвалення рішень на місці. Плюс — проблеми зі зв’язком з роботом, який сидітиме на позиції. Механізація допомагатиме, її буде більше, але про повну заміну людей дронами поки що не йдеться.
— У Міноборони озвучили план знищувати 50 тисяч росіян щомісяця. Наскільки він реалістичний і яка роль FPV у цьому?
Якщо дивитися на статистику останніх тижнів (на момент запису відео) —
— Як щодо іншого плану Міністерства оборони — застосовувати український аналог Mavic у підрозділах?
Ще не користувався ним, та й загалом з «Мавіками» нечасто маю справу. Взагалі, усе буде залежати від їхньої ціни й функціональності. А ще — масовості. Бо якщо їх буде по одній-дві штуки на позиції, то пілот більше думатиме, як не втратити дрон, а не як відпрацювати по цілі.
— А як у ворога справи з FPV-дронами й оптоволкном?
Раніше ми були попереду, зараз — ідемо в ногу або навіть трошки відстаємо. З оптоволокном — майже однакова ситуація. У росіян більш розвинені крила-камікадзе: «Молнии», «Италмасы», «Ланцеты». «Молнии» на лінії зіткнення літають майже як каміки — тут вони виграють на раз-два.
Якщо брати серйозні підрозділи, як-от «Рубікон», — у них є і засоби, і хороші екіпажі. Результат такого переважання буде видно на полі бою. Усе вирішується звільненою або захопленою територією.
— Які зараз поширені засоби протидії ворожим FPV?
Помпи і РЕБи. Бачиш дрон — стріляєш. А без РЕБів ми людей узагалі не відпускаємо.
— Що думаєте про експорт дронів?
Експорт — це хороша ідея. По-перше, податки — завжди добре для країни, яка воює. По-друге, експортна продукція вимагає іншої якості. Якщо на внутрішньому ринку партію з дефектами можуть «проковтнути», то на експорті таке не пройде. Це змусить виробників краще стежити за якістю.
Європі потрібні наші рішення, просто вони ще цього не зрозуміли. Поки вони не стикнуться з нашою реальністю, то не збагнуть, що їхня бюрократія — це занадто повільно для такої війни. Наша сила — у швидкості внесення змін.
