«Зарплати вистачало на маршрутку, пачку цигарок і шаурму». Як змінилось ІТ за 21 рік — спогади айтівців
24 березня DOU виповнився 21 рік. Весь цей час ми спостерігали, як дорослішає ІТ-спільнота (чи то спільнота дивилася, як дорослішає DOU). Сьогодні ділимось історіями айтівців, які залишаються у професії понад два десятиліття.
Вони пам’ятають часи, коли «працювати з дому» звучало як фентезі, зарплата в ІТ могла бути $100 на місяць, а галузь зростала на чистому ентузіазмі. Які найкращі й найгірші зміни відбулися в ІТ за 21 рік, як змінилися люди й технології — читайте у матеріалі.
«У 2005 році майже 100% людей в ІТ були ентузіастами»
Володимир Обрізан, директор Design and Test Lab
У 2005 році я закінчував навчання на 5 курсі Харківського національного університету радіоелектроніки і вступав в аспірантуру. Паралельно брав участь у студентському клубі на кафедрі автоматизації проєктування обчислювальної техніки. Ми обʼєднались зі студентами та аспірантами й створили компанію Design and Test Lab. Вона рік існувала неформально, але у 2006 ми створили юрособу.
Займалися аналізом компʼютерних вірусів. Планів робити щось велике не було, просто пощастило знайти перших замовників. Грошей вистачало платити якусь зарплатню. Досвіду в бізнесі й продажах не було, тому масштабувати це тоді ніхто не зміг. Амбіція бути вченим і викладачем переважила, тож я залишився в аспірантурі, займався проєктами кафедри. На фултайм повернувся набагато пізніше, аж у 2011 році.
Початок Design and Test Lab
— Найкраща зміна в ІТ за 21 рік
У 2005 році вже був інтернет, але повільний та обмежений. Ми дивились документацію MSDN на компакт-дисках. Тому я вважаю найкращими змінами в ІТ те, що з кожним роком відкривається все більше інформації і спрощується доступ до неї (так, це я про ChatGPT).
— Найгірша зміна в ІТ за 21 рік
У 2005 році майже 100% людей в ІТ були ентузіастами. Якщо людина була в ІТ, це означало, що вона добре знається на тому, чим займається. Люди прагнули розвиватися, вивчати нове. Здавалося, так буде завжди. Але тепер ІТ вже не для ентузіастів: багато людей прийшло по гроші. Мене це дратувало, тому що коли я наймав людей і пропонував професійний розвиток, вони казали: «Мені це не цікаво».
— Якщо не ІТ, то що?
Робив би педагогічно-науково-адміністративну карʼєру в університеті. Мабуть, у паралельному всесвіті за це платили б нормальні гроші.
— Що б ви порадили собі в 21 рік?
Більш професійно й відповідально ставитись до ІТ, тому що у 2005 році я не розгледів великий комерційний потенціал цього напряму. Багато років ІТ залишалося для мене хобі. Порадив би не хапатися за будь-які напрями, а працювати хоча б років 5 в одному. І, мабуть, кидати університет після захисту диплому і займатися комерційними дослідженнями та розробками.
Володимир на конференціях Intel Developer Forum і Microsoft Ready to Rock The Launch у 2005 році
«Сумую за часом, коли інтернет був менш регульований»
Дмитро Кононов, Co-Founder & CMO Hily (appflame)
У 2005 році я навчався в технікумі промислової автоматики в Одесі. Приблизно з другого курсу почав працювати лаборантом: відповідав за комп’ютерні мережі, комп’ютери і всю апаратуру в технікумі. Фактично це була робота системного адміністратора: налаштовували мережі, ремонтували старі комп’ютери, які постійно ламалися. Програмування теж уже було, але на базовому рівні.
Паралельно я підпрацьовував на будівництві — займався штукатуркою і малярством. Заробляв приблизно $15–30 на день. На той час
Коли закінчив технікум, знайомий запропонував спробувати себе в ІТ. Він працював у студії в Одесі й покликав мене до себе. Я прийшов на співбесіду, менеджер просто запитав, чи вмію я програмувати. Я відповів, що так, і мені одразу запропонували зарплату — $100.
Я звик до щоденної оплати, тому подумав, що йдеться про $100 на день — вийшло б десь $2000 на місяць. Думаю: ого, це круто! А потім зрозумів, що це за місяць, і трохи «приземлився». Виглядало так, ніби в ІТ грошей немає, але я все одно вирішив спробувати.
Попрацював недовго: почалася криза 2008 року, і мене звільнили як наймолодшого. Далі якийсь час кидався між різними роботами, у 2010 році відкрив власну компанію, подібну до тих, де працював раніше. Успіху особливого не було, але досвід отримав.
— Найкраща зміна в ІТ за 21 рік
Для мене це перехід у cloud. Це сильно спростило життя розробникам і проєктам. Так, це може бути дорожче, але дає доступ до інструментів, які раніше вимагали тижнів роботи, буквально за кілька кліків.
Найгірша зміна в ІТ за 21 рік — це поява AI
І не тому, що він може забрати роботу — я в це не вірю. Проблема в іншому: з’являється багато продуктів, які виглядають якісно, але ти не розумієш, що всередині. Уявімо, наприклад, софт для кардіостимулятора: якщо його пишуть за допомогою AI, і десь закрадається помилка, наслідки можуть бути дуже серйозними. Поки що це майже не регулюється.
А ще я сумую за часом, коли інтернет був менш регульований. Створювати щось нове було значно простіше. Можна було купити домен, написати код і відразу запускати продукт.
Зараз усе складніше: GDPR, комплаєнс, вимоги до безпеки, юристи — без цього нікуди. Запуск бізнесу став важчим і дорожчим. Раніше це був такий собі Wild West, а зараз більше правил і менше свободи.
— Якщо не ІТ, то що?
Якби я не працював в ІТ, то, швидше за все, залишився б у будівництві: там можна нормально заробляти. Інші варіанти не розглядав: наприклад, продажі — це не моє.
— Що б ви порадили собі в 21 рік?
Не поспішати відразу відкривати свій бізнес. Краще попрацювати у великих компаніях, подивитися, як працюють процеси, фінанси, звітність. Це дає базу, якої часто не вистачає тим, хто рано йде в підприємництво.
«Це був час одинаків без правил, рев’ю чи хоча б натяку на agile»
Юлія Мартинович, Senior IT Manager at EY
21 рік тому я була молодою та амбітною аспіранткою КПІ, яка вдень готувалася стати кандидаткою фізико-математичних наук, а вечорами працювала в oncall-саппорті «Правекс Банку».
Окремий вид екстриму на початку
Додайте сюди спроби порозумітися з іноземними замовниками нашою «кривою» англійською, і картина стане повною. Індустрія летіла вперед на шаленій швидкості, все було новим, незвіданим і абсолютно незрозумілим. Про що я мріяла? Хотілося бути корисною суспільству. Була віра в те, що наука врятує світ.
Юлія Мартинович
— Найкраща зміна в ІТ за 21 рік
Однозначно це поява процесів і ролей. Коли ми починали, то взагалі не вміли будувати проєкти чи організовувати групи людей. Це був час «одинаків» без правил, рев’ю чи хоча б натяку на agile. Ми просто сиділи поруч і намагались якoсь домовитись, а правки в коді відправляли одне одному поштою (так-так, поштою!).
Бізнес-аналітики й тестувальники тоді лише починали з’являтися в командах — таке собі «зародження видів», коли було незрозуміло, хто саме має робити цю роботу і як вона має виглядати. Те, що зараз ми працюємо в структурованих командах, а не «на колінці», — це справжнє спасіння для психіки та якості продукту.
Можливо, нас трохи «запротоколювали», і того дикого драйву початку
— Якщо не ІТ, то що?
Ймовірно, я б досі пояснювала студентам, що вища математика — це не страшно, а красиво. Мені завжди природно вдавалося розкладати складні речі на прості атоми.
Після КПІ я кілька років викладала на факультеті прикладної математики, і якби не драйв ІТ, мабуть, так і залишилася б у науці. Була б такою собі суворою, але справедливою викладачкою, яка точно знає, як витягнути людину з ментального «болота» за допомогою логіки й формул.
— Що б ви порадили собі в 21 рік?
- Вчи англійську так, ніби від цього залежить твоє життя, бо в ІТ саме так і є.
- Бери на себе відповідальність і не бійся бути тією, хто каже правду в очі, коли проєкт летить у прірву.
- Не закидай математику.
- Викинь з голови дурні стереотипи:
ІТ — це не «чоловічий клуб», це територія логіки й результату
У тебе все вийде, причому набагато крутіше, ніж ти зараз можеш уявити.
«Особливо я ціную в цій індустрії людей»
Сергій Попенко, Solution / Application Architect у SoftServe
21 рік тому я закінчив ліцей із сильним ухилом у математику й програмування та вступив на прикладну математику в Дніпропетровський національний університет. Але моя історія почалася трохи раніше — вдома, з першого комп’ютера, який батько зібрав ще в 90‑х. Це був той самий момент, коли ти раптом розумієш: техніка — не магія, її можна розбирати, збирати, змушувати працювати так, як ти хочеш.
У студентські роки не було великого стратегічного плану: «через 15 років я стану архітектором». Ми просто рухалися за потоком можливостей. На першому курсі робили домашні завдання на замовлення, у тому числі з програмування, що і стало першим комерційним досвідом.
А вже десь на третьому курсі почалося «велике ІТ»: корпоративні курси для студентів, відбір, тести, конкурси. В результаті я зайшов інтерном у Apriorit. Саме там почалася моя комерційна кар’єра розробника.
Пізніше я працював із мобільною розробкою, займався iOS‑напрямом і продуктами для міжнародних клієнтів, а у 2011 році перейшов у SoftServe. Тодішнє ІТ швидко росло, і компанії відчували голод на людей. Пам’ятаю, як друг сказав: «Нам пора пробувати, я записав нас на відбіркові тести на курси в компанію». І ми просто пішли.
Особливо я ціную в цій індустрії людей. За роки роботи я переконався, що найкращі інженерні рішення народжуються не тільки з технологій, а з командної роботи, відкритості до ідей і бажання разом знайти найкращий шлях вперед, навіть коли відповіді спершу не очевидні.
— Найкраща зміна в ІТ за 21 рік
Перша велика магія — коли ноутбуки стали справді мобільними інструментами. Коли батареї вистачає на нормальну роботу, ти перестаєш бути прив’язаним до одного столу й кабінету. Разом із цим народилась інша культура роботи: гнучка, менш офісоцентрична. Саме тоді з’явилось відчуття, що інженер може працювати буквально з будь‑якої точки світу.
Друга зміна — загальний темп розвитку технологій. За ці роки я працював із мобільними платформами, web‑архітектурою, cloud‑системами, high‑load продуктами, IoT, data‑орієнтованими системами і продуктами в різних доменах — від освіти до фінансів і охорони здоров’я.
Через це іноді жартую, що почуваюся швейцарським ножем — інженером, який бачив багато різних технологічних світів.
І третя, найяскравіша прямо зараз, — це революція штучного інтелекту. Вона змінює саму парадигму роботи. Частина технологічної рутини дедалі більше закривається AI‑інструментами, а на перший план виходить системне мислення, архітектура і розуміння бізнес‑цінності.
Сергій Попенко
— Найгірша зміна в ІТ за 21 рік
Часто можна почути думку, що нові інженери приходять у професію без класичної фундаментальної підготовки. Але я не думаю, що це проблема. Швидше це просто еволюція індустрії. Тому найгірша зміна за ці роки для мене не технологічна. Найгірше, що сталося, — це війна.
Вона змінила життя, плани, відчуття безпеки, горизонт мрій. Але водночас вона показала, що наша професія — це не тільки про комерційний код. Ми можемо і використовуємо свої навички, щоб підтримувати державу й допомагати їй вистояти.
— Якщо не ІТ, то що?
Напевно, я був би пілотом. Мене завжди тягнуло до неба, і в цьому є щось дуже романтичне.
— Що б ви порадили собі в 21 рік?
Колись мій друг сказав фразу, яка добре працює і досі: справжній досвід — у практиці. Потрібно постійно вчитися, дивитися системно і розвиватися в ширину і в глибину. Не чекай моменту, коли будеш «повністю готовий». Такого моменту не існує.
«Зарплати вистачало на маршрутку до дому, пачку Chesterfield і шаурму»
Андрій Чумаченко, співзасновник Netpeak і CEO B2B-агенції BASE
Я навчався на другому курсі Одеського національного морського університету і працював технічним адміністратором у головному відділенні Ощадбанку в Одесі. Саме в 2005 році я вже перейшов на посаду, що називалась «головний IT-спеціаліст», але по суті це була робота енікейщіка. На той момент Ощадбанк мав десь 75 відділень в Одесі і кожного (абсолютно кожного за півтора року роботи там) дня в якомусь із відділень щось ламалося. Відповідно, пішки чи трамваєм я добирався до цього відділення і ремонтував. Десь компакт не тою стороною вставили, десь дріт ногою зачепили, а десь посипався жорсткий диск.
Робота буда прикольна, багато часу на свіжому повітрі. А зарплати вистачало на маршрутку до дому, пачку Chesterfield і шаурму. В цілому на той час це закривало абсолютно всі мої амбіції.
— Найкраща зміна в ІТ за 21 рік
За 21 рік IT-сфера в цілому зʼявилась. Бо в 2005 році навколо мене просто були студенти, яким подобалось проводити час із ПК: збирати й розбирати, апгрейдити, розганяти процесори, ставити вінду чи лінукс.
Не було вибору місця й умов праці, не було HR як класу, високих зарплат, а «працювати програмістом» ще не вважалось престижним.
— Найгірша зміна в ІТ за 21 рік
Всі, хто були дотичні до IT-сфери 21 рік тому, сьогодні на 21 рік старіші.
— Якщо не ІТ, то що?
До того, як в останніх класах школи у мене зʼявився ПК, я хотів стати палеонтологом. Це, мабуть, типове бажання для дітей, які виросли з «Парком юрського періоду» Спілберга (а я ще й від книжок Майкла Крайтона фанатів).
Зараз я б із радістю працював десь у геймдеві, був би наративним дизайнером чи сценаристом, але ж це також IT, так?
— Що б ви порадили собі в 21 рік?
«Не витрачай ні копійки, все зберігай, а через три роки на всі гроші накупи біткоїнів. У 2025 році подякуєш».
«Ми наздогнали стару наукову фантастику»
Марина Дідковська, Senior Director, Quality Engineering в EPAM Systems
2005 рік застав мене аспіранткою КПІ (прикладна математика, бакалаврат; далі — системний аналіз та управління, магістратура). Ще в університеті я почала працювати у стартапі VIT (Video Internet Technology) з AI-системами: займалася розпізнаванням голосу, відбитків пальців, обличчя, номерів автомобілів.
Мене ця тема надихала ще з дитинства: після фільму Terminator 2 з’явилось бажання створювати інтелектуальні системи і роботів. Це здавалось неймовірно цікавим (звісно, без таких наслідків, як у тому самому «Судному дні»).
— Найкраща зміна в ІТ за 21 рік
Найбільш надихаюча зміна для мене — це доступність і популярність технологій штучного інтелекту. Раніше це була доволі нішева сфера. Потрібні були значні ресурси, доступ до даних і обчислювальних потужностей. Експериментувати могли далеко не всі.
— Найгірша зміна в ІТ за 21 рік
Певне просідання інженерної культури в індустрії.
Коли індустрія стала популярною й фінансово привабливою, баланс трохи змінився. У сферу прийшло багато людей без глибокого технологічного бекграунду або без справжнього інтересу до інженерії як такої. Через це в багатьох місцях стало більше не інженерії, а просто кодингу: коли головна мета — швидко написати код, а не побудувати якісну, продуману систему.
Через це з’явилося чимало посередніх технічних рішень
— Якщо не ІТ, то що?
Коли я вступала до університету, я стояла на роздоріжжі. З одного боку, мене тягнуло в технологічну сферу: математика, системне мислення, програмування. А з іншого, я планувала вступати в театральний.
Марина Дідковська
Все ж таки технології переважили. І той самий Terminator 2 точно мав на це вплив. Тоді хотілося створювати інтелектуальні системи, і робототехніка у вигляді керованого рідкого металу досі десь у категорії «я хочу таке розробляти».
— Що б ви порадили собі в 21 рік?
Купити кілька біткоїнів і не чіпати їх кілька років.
Не звужувати інтерес суто до програмного забезпечення, а продовжувати роботу на стику hardware і software. У моєму першому юнікорн-стартапі ми не лише писали системи розпізнавання номерів, але й створювали програмно-апаратні комплекси — проєктували плати і замовляли їхнє виробництво на Тайвані.
Це був складний, але реальний процес, однак я сфокусувалась на програмному забезпеченні. Зараз, дивлячись на розвиток робототехніки й автономних систем, розумію, що варто було рухатися і в цьому напрямку.
Ми наздогнали стару наукову фантастику, тому тепер потрібна нова, яка надихне на наступний технологічний стрибок.
«Хочеться знов посидіти над кодом просто заради задоволення, як колись у 13 років»
Юрій Сирота, Technical Lead at SoftServe
У 2005 році я розвивав рівненський офіс SoftServe (ми почали роботу в Рівному у травні 2003 року). Це був драйвовий час: ми переїхали у нове, більше приміщення й почали наймати людей під нові проєкти. Розширення ми сприймали як великий кредит довіри та визнання нашого успіху.
Паралельно з організаційними завданнями я багато програмував на C під Linux та інші Unix-подібні системи. Цікаво, що ці технології залишаються актуальними й сьогодні.
Я й досі бачу в програмуванні купу цікавого. Стільки всього хочеться ще розколупати, дослідити, спробувати, але часу, як завжди, на все не вистачає. Хронічно.
Іноді я думаю: може, таки дотягну до пенсії, і от тоді... Коли вже не буде офіційної роботи й дедлайнів, я нарешті повернусь до того самого чистого ентузіазму. До підліткового азарту, з якого все починалося: коли в очах горить вогонь, а жива уява сама підкидає нові задачі, які просто неможливо не розвʼязати. Хочеться знову посидіти над кодом просто заради задоволення, як колись у 13 років.
— Найкраща зміна в ІТ за 21 рік
Якщо говорити про побут, то це кардинальне поліпшення умов праці. У 2005 році ми часто працювали у тісних приміщеннях без кондиціонерів, за скромні зарплати. Виріс ринок і попит на спеціалістів, і це трансформувало галузь. Сьогоднішній комфорт — це приємна винагорода, на яку ми тоді не розраховували.
З технологічного погляду — суттєве падіння ціни на інтернет за гігантського стрибка швидкості. Це стало головним драйвером усіх змін: від хмарних обчислень і стримінгів до сучасної віддаленої роботи.
— Найгірша зміна в ІТ за 21 рік
Втрата чистого ентузіазму. У 2005 році в програмування йшли не по гроші (бо їх там тоді особливо не було), а за ідеєю. Ми часто наймали людей без знання потрібних технологій, бо бачили вогонь в очах і здатність швидко вчитися. Коли зарплати стали надвисокими, у професію прийшло багато випадкових людей. Працювати в атмосфері, де кожному щиро подобається сама суть роботи, було простіше й приємніше.
— Якщо не ІТ, то що?
Я мріяв про програмування з
— Що б ви порадили собі в 21 рік?
Більше інвестувати у соціальний капітал. Робота — це важливо, але не менш важливо підтримувати зв’язки з людьми, з якими зводить доля. З часом розумієш, що професійні контакти й людські стосунки — це цінний актив, який легко втратити, якщо не приділяти йому уваги. Також порадив би бути сміливішим у виборі власного шляху й не боятися масштабних змін, коли для них приходить час.
До слова, дочка Юрія у блозі на DOU розповідала, як з дитинства зацікавилась ІТ і як вони з батьком почали працювати в одній сфері та одній компанії.
«Після кризи 2008 року Україна стала sweet spot для ІТ-аутсорсингу»
Євген Дев’ятков, VP Delivery at SoftServe
У 2005 році я працював розробником ПЗ я та тімлідом у невеликій локальній ІТ-компанії, і вже тоді мав понад п’ять років досвіду. Починав із FoxPro, MS Access та Delphi, які ще були популярними, але поступово занепадали. Працював із нішевими ентерпрайз-рішеннями Gupta SQLBase/SQLWindows, Crystal Reports, ErWin/ERX, Lotus Notes, Oracle, а також із тими технологіями, що тоді вважалися новою хвилею: Java, HTML та JavaScript.
У нашій компанії була невелика, але мотивована команда. Ми працювали над кількома проєктами для закордонних замовників і використовували передові на той час технології. Тоді на ринку ІТ переважали локальні компанії або невеликі команди.
Навіть компанії, які вважалися лідерами ринку, мали близько 500 співробітників
Тоді українська ІТ-індустрія починала інтегруватися у глобальний ринок. Відбувався перехід від невеликих команд ентузіастів і так званого cowboy coding до більш структурованих команд, процесів і зрілих підходів до розробки ПЗ.
Євген Дев’ятков
На початку
Втім, як казав Стів Джобс, «The only way to do great work is to love what you do».
Тому саме люди з внутрішньою мотивацією — ті, хто по-справжньому захоплені своєю справою, — продовжують рухати IT-індустрію вперед, задаючи стандарти якості, створюючи нові підходи й надихаючи інших.
— Якщо не ІТ, то що?
Вибір ІТ був природним і сформувався ще в шкільному віці. У мене вдома рано з’явився перший комп’ютер, який зібрав мій батько за статтями журналу «Радіо». Я навчався у фізико-математичному ліцеї з фокусом на програмуванні, потім закінчив фізичний факультет Чернівецького національного університету за спеціальністю «Комп’ютерні технології». Ще під час навчання з’явились перші підробітки, а на п’ятому курсі — перша повноцінна робота і досвід створення програмних рішень. Згодом мене почала цікавити робота з людьми і процесами, тому я перейшов у проєктний менеджмент і здобув освіту в управлінні.
Якби не ІТ, я б обрав сферу, пов’язану з управлінням складними системами й командами. Водночас я радий, що мій шлях склався саме в ІТ.
— Що б ви порадили собі в 21 рік?
По-перше, пам’ятати, що час — це ресурс, який неможливо відновити, тому важливо ефективно ним управляти. Водночас, як писав Стівен Кові, важливий не лише «годинник», а й «компас» — система цінностей і пріоритетів. Інвестування часу в стратегічне мислення, довгострокове планування й переосмислення пріоритетів є ключовим для розвитку.
Вікно можливостей обмежене, тому важливо вчасно його побачити і діяти, виходити за межі зони комфорту, ставити амбітні цілі та послідовно їх втілювати.
По-друге, інвестувати у широкий кругозір і не зосереджуватись лише на технологіях. Окрім технічних навичок, важливі розуміння бізнесу, продукту та робота з людьми. Цінність фахівця зростає, коли він розуміє не лише як створюється рішення, а й навіщо і яку цінність воно приносить.
«Найбільша зміна зараз — це вайбкодинг»
Денис Коршак, Team Lead Software Engineer PHP Mailkeeper в appflame
У
І хоч моє життя вже крутилося навколо коду, я не дуже хотів бути програмістом. Мене більше тягнуло спробувати себе в журналістиці й мистецтві. Тоді ж разом із товаришем Юрієм Савкою ми створили літературний портал «БезҐлузди», де збирали поетів.
Пізніше я все ж таки повернувся до програмування — друзі просили мене зробити сайти для їхніх мистецьких проєктів. У 2009 році я знайшов свою першу серйозну роботу в IT — у на той момент українському стартапі PocketBook.
Перші відвідини Google
— Найкраща зміна в ІТ за 21 рік
Із позитивного — не треба витрачати час й писати купу різних саморобних рішень. У дев’яностих і на початку нульових індустрія була дуже фрагментованою, у кожного інженера були свої технічні рішення під власні задачі, у відкритому доступі мало що можна було знайти.
У середині
Впроваджуємо скрам в MTA (2012 рік)
Найбільша зміна зараз — це вайбкодинг. Ми ще навіть не до кінця усвідомлюємо її масштаб. Цілком можливо, що скоро програмісти взагалі перестануть писати код власноруч і виключно керуватимуть ШІ-агентами. І для мене це радше позитивна зміна, бо ми можемо робити більше корисної роботи і приносити більший імпакт для бізнесу.
— Найгірша зміна в ІТ за 21 рік
Раніше на співбесіди приходили кандидати, які ночами читали книжки з програмування, блоги Торвальдса й Кармака, рівнялися на них і жили технологіями. А останні десять років в індустрію приходять люди, які подивилися кілька відео на YouTube і з поверховими знаннями йдуть на співбесіду. Це трохи бентежить.
— Якщо не ІТ, то що?
Працював би у бібліотеці Вернадського. Я дуже люблю читання й коли навколо багато книжок. Зараз, наприклад, у мене на столі «Колапс» Кідрука, «Спостереження за болем інших», «Стратегування в умовах невизначеності», «Мистецтво говорити».
«Раніше „я працюю з дому“ звучало приблизно так само підозріло, як „я сам собі лікар“»
Олександр Суворов, Senior Staff Engineer в Qualcomm Innovation Center Inc., молодший сержант ЗСУ
21 рік тому я працював у проєкті Cisco Systems IronPort. Цей антиспам-продукт у той час захищав понад 100 мільйонів поштових скриньок від непотребу, який людство масово розсилало одне одному. Це був перший досвід робочих поїздок у США і роботи з англомовним менеджментом.
Усе тоді здавалось захопливим і перспективним, але за кілька років я зрозумів, що стек технологій у проєкті занадто вузький. Ніби граєш на крутій, вінтажній гітарі з однією струною. Довелось рухатися далі...
— Найкраща зміна в ІТ за 21 рік
Віддалена робота перестала бути екзотикою і стала нормою. Раніше «я працюю з дому» звучало приблизно так само підозріло, як «я сам собі лікар». Люди не розуміли, як це взагалі можливо без скляного офісу, кави на пів дня на кухні під смолтолки і колеги, що їсть буріто за сусіднім столиком опенспейсу.
Тепер ми спокійно співпрацюємо з командами на всіх континентах, і єдина реальна проблема — забукати мітинг так, щоб комусь не довелося вставати на нього о третій ночі. Це фундаментально змінило і ринок праці, і якість життя тисяч людей.
— Найгірша зміна в ІТ за 21 рік
Найгірше — масовий прихід людей, які сприймають ІТ лише як джерело доходу і не відчувають причетності до справи. ІТ економічно зрозуміле, але розмиває індустрію людьми, для яких немає різниці між елегантним рішенням і «воно якось працює». Зникає те, що колись було ядром: азарт від розв’язання задач, нічні дебаги «бо не може ж воно так». Це сумно, але, ймовірно, неминуче для індустрії, що стала масовою.
— Якщо не ІТ, то що?
Найімовірніше, був би фізиком. Я навіть встиг закінчити перший курс фізфаку, і мені це дуже подобалось. Але потім я зустрівся із BBS і глобальним мережами FidoNet, Relcom/UseNet, потім ще й познайомився із неймовірними ОС Unix та OS/2 — і мій всесвіт перевернувся з ніг на голову в найкращому сенсі.
Я відчинив двері, покрокував в абсолютно новий світ, і вже не міг повернутись назад. Ніколи. Але навіть зараз фізика присутня в моєму житті: я підтримую український канал космічної тематики і залюбки дивлюсь їхні програми :-D
— Що б ви порадили собі в 21 рік?
21 рік мені виповнився у 1993 році — часи, скажімо прямо, не найспокійніші. Але пораду собі тодішньому знаю точно: не відкладати дистрибутив Linux убік, а опанувати його якомога швидше і ще тоді почати контриб’ютити в ядро. Це справжній кайф — рівень занурення, коли ти не просто користуєшся інструментом, а береш участь у його розвитку і відчуваєш, що твоїм кодом користуються мільйони людей.
Олександр Суворов у відрядженнях до США
Рефлексія Олександра Суворова про 21 рік DOU
21 рік DOU — це справді багато. Виросло ціле покоління айтівців, які не знають світу без DOU. У покоління X були FidoNet і Relcom, у мілленіалів — веб-форуми. А потім для всіх поколінь саме DOU став єдиним і головним об’єднавчим майданчиком для спілкування. Місцем для всієї української ІТ-спільноти, де можна було і цікаву статтю прочитати, і роботу знайти, і посваритись у коментарях — відчути, що ти частина чогось більшого за свій проєкт і свій офіс.
