«Коли ці штуки поїдуть масово, війна буде зовсім іншою». Великий розбір про НРК
Наземні роботизовані комплекси стали одним з ключових інструментів логістики та евакуації на фронті. Підрозділи, які їх використовують, щомісяця перевозять десятки тонн вантажів і зменшують втрати піхоти. Попри це є труднощі: поки що це не масштабовано, НРК дорогі й підрозділам бракує грошей, щоб їх купувати, а також фахівців, щоб потім докручувати.
DOU поспілкувався з «Азовом», «Хартією», «К-2», «Трійкою» та
— Де НРК стає найбільше в пригоді
— Чому НРК так потрібні зараз і до чого тут FPV на оптоволокні
— Наскільки далеко можуть заїхати НРК
— Скільки коштують роботи
— Як НРК евакуюють поранених
— Як влаштована робота екіпажів
— Чому не у всіх підрозділах є НРК
— Іноземні виробники vs українські
— Як втрачаються роботи
— Яке майбутнє чекає НРК
Де НРК стає найбільше в пригоді
На полі бою є ключові функції, без яких неможливо вести війну. Керівник служби роботизованих систем «Вовків да Вінчі» Олександр Ябчанка називає базовий перелік:
- Логістика. На передовій військовим потрібно все: вода, їжа, боєкомплект, засоби, з яких вони стріляють.
- Евакуація — і поранених, і загиблих.
- Розвідка, щоб розуміти, де противник і які засоби в нього є.
- Мінування.
- Розмінування.
- Вогневе ураження.
- Радіоелектронна розвідка.
Усі підрозділи, з якими поспілкувався DOU, найбільше використовують НРК для логістики та евакуації, меншою мірою — для вогневого ураження й інших завдань.
У
У Третій штурмовій
За словами Лева, командира взводу Chupacabra роти NOVA Третьої штурмової, інженерні завдання поки що не вдається закрити повністю — не вистачає виробників, які створюють обладнання для мінних або піхотних загороджень, розмінування, замінування — те, що потребує окремих інструментів і конструкцій, адаптованих під НРК.
У НРК-батальйоні «К-2» уже діє окрема рота вогневої підтримки, каже командир Олександр Кочівник. Вона працює на роботизованих платформах зі стрілецькою зброєю та кулеметами («К-2» проводить збір на роботів).
Чому НРК так потрібні зараз і до чого тут FPV на оптоволокні
Керівник служби роботизованих систем «Вовків да Вінчі» Олександр Ябчанка каже, що до НРК тривалий час ставилися скептично: вони складніші та дорожчі за коптери і так само є розхідниками.
Ситуація змінилася після появи FPV-дронів на оптоволокні — їх неможливо заглушити РЕБом.
«Ти не можеш нейтралізувати такий дрон ніяк, окрім як механічно. І вся логістика стала вкрай ризиковою», — пояснює він.
Раніше підрозділи захищали маршрути РЕБами, встановленими на авто, але оптоволоконні FPV зробили такий захист майже неможливим. Тому підрозділи почали масово опановувати НРК: вони компактніші, менш помітні й менш вразливі, ніж пікапи чи бронемашини.
Лев із «Трійки» додає: через розвиток дронів противника «сіра зона» стрімко розширилася, від
Скільки вантажу можуть перевезти роботи
Навантаження на підрозділи НРК з кожним місяцем зростає — і це видно зі статистики бригад. Керівник напряму наземних роботизованих комплексів корпусу «Хартія» Математик розповідає, що ще рік тому НРК переміщували до п’яти тонн вантажів на місяць:
«У травні цього року вже було
12–13 тонн, зараз у середньому 60 тонн».
У Третій штурмовій схожа ситуація: лише один взвод щотижня перевозить орієнтовно 10 тонн, а це робота двох-трьох екіпажів.
В «Азові» рота виконує понад п’ять місій на добу. А в бригаді «К-2» — 35 місій на тиждень.
Фото, надане «Азовом»
Наскільки далеко можуть заїхати НРК
Сучасні наземні роботизовані комплекси здатні виконувати десятки кілометрів маршруту за одну місію. Їхня середня швидкість коливається в межах
«Це дає змогу не лише зробити одну доставку, а й продумати маршрут так, щоб виконати кілька завдань поспіль або об’їхати небезпечні ділянки. Навіть у мороз, коли ємність батарей падає, цього вистачає на повноцінну місію».
У «Трійці» оцінюють можливості схоже: у середньому НРК здатен проходити
Командир НРК-батальйону «К-2» Саша Кочівник зауважу, що місія, яка триває
Скільки коштують роботи
Вартість НРК коливається від кількох тисяч доларів до сотень тисяч. За словами Старка, у середньому НРК коштує близько 10 000 доларів. Але фактична ціна для підрозділу значно вища через доопрацювання. На базові платформи ставлять камери, Starlink, варять металеві конструкції.
Фінальні витрати залежать від класу комплексу, його призначення й обсягу модернізації. На фронті НРК є розхідником, тому підрозділи шукають баланс між ціною і живучістю.
Фото, надане «Азовом»
Як НРК евакуюють поранених
На багатьох напрямках саме НРК стають основним способом забрати пораненого з передової. Математик із «Хартії» пояснює, що пікапами нині користуються украй рідко: лише у відносно безпечних умовах і за наявності щільного подавлення ворога. Але його підрозділ уже давно таких можливостей не спостерігає. За словами командира, для переднього краю залишається лише один робочий варіант — наземний робот.
У «Хартії» фіксують кілька евакуацій щотижня. Найчастіше це травми ніг від мін, «лепестків» чи СВП. Складні травми роблять перевезення особливо чутливим: підвіска НРК жорстка, а шлях по пересіченій місцевості може тривати й годину.
«Їдеш і очікуєш, що тебе не накриє FPV. Це завжди тривожний момент, бо можна не довезти пораненого», — додає Математик.
Перед виїздом команда перевіряє тип травми й швидко дообладнує робот — підганяє капсулу та фіксатори. Загиблих у «Хартії» евакуюють виключно НРК.
Олександр Ябчанка з «Вовків да Вінчі» підкреслює, що НРК не завжди працюють бездоганно:
«Відвалився зв’язок — і поранена людина залишається посеред посадки під ворожими FPV та скидами. І ти це бачиш у „Мавік“ і не можеш нічого зробити», — каже він. За його словами, це «ризикова історія, просто кращого способу наразі не існує».
Лев з «Трійки» каже, що техніка практично не може підійти до лінії вогню. Важку техніку противник бачить за десятки кілометрів, а їхати пікапом — це ризик для екіпажу. Якщо НРК немає, то поранених доводиться нести вручну, а на довгих дистанціях це майже неможливо
«Одну людину треба нести мінімум вчотирьох. Якщо йти 10 кілометрів — це займає дні», — підсумовує Лев.
Олександр Кочівник, командир НРК-батальйону «К-2», ділиться, що днями евакуювали двох бійців одного з механізованих підрозділів:
«Під час першої спроби під’їзду НРК по військових працювали скидами і вони забоялися евакуюватися роботом. НРК постояв, був уражений, але залишився в строю, повернувся на точку старту. Потім ми допланували місію і пояснили людям, що якщо вони не вийдуть, то, грубо кажучи, там і залишаться, адже пікапом проїхати неможливо. Машини, які спробували, були знищені. Це допомогло, на НРК ввімкнули РЕБ, і людей вдалося врятувати».
Як влаштована робота екіпажів
Будь-яка місія НРК починається з планування: маршрут, обліт території, завезення НРК на точку старту, керування. Обсяг роботи залежить від задачі та ситуації.
Математик розповідає, що команда НРК у «Хартії» складається з трьох груп:
1. Майстерні — механіки та техніки, які діагностують, ремонтують та готують НРК до наступної місії. Майстерні розташовані за кількадесят кілометрів від лінії зіткнення.
2. Пункт управління — оператори, старші оператори, диспетчери.
Тут планують маршрути, аналізують дані та керують НРК — часто дистанційно.
3. Група водіїв. Вони встановлюють вантаж на НРК і вивозять його на точку старту.
Після цього НРК спускають із лафету, і управління переходить до оператора в пункті управління та старшого, який контролює перебіг місії.
Скільки людей працює над однією місією
У «Хартії» над логістикою і доставкою працює не менше як 70 людей, які перевозять усе — від води й боєкомплекту до мінометів та обладнання, а також вивозять сміття, щоб воно не демаскувало позиції.
Лев з Третьої штурмової пояснює, що в їхньому випадку безпосереднє виконання місії — це команда з чотирьох людей:
- оператор НРК, який може працювати
8–10 годин без перерви; - другий номер, навідник, що аналізує ситуацію навколо НРК і прогнозує ризики;
- оператор БПЛА, який супроводжує комплекс із повітря;
- другий номер БПЛА.
Окрім них, є вантажники й ремонтники.
Фокусник із
Наскільки далеко перебуває оператор
Усі підрозділи НРК є бойовими. Вони перебувають на «відтяжці» від лінії боєзіткнення (кілометраж є чутливою інформацією, тож не вказуємо його в матеріалі). Зазвичай до екіпажу, який перебуває на позиціях, входить оператор НРК і другий номер, який піднімає ретранслятор і супроводжує робота.
У «Хартії» робота поставлена по-іншому. За словами Математика, оператор може перебувати в будь-якій точці, де є інтернет, оскільки НРК працює через Starlink та інші схожі цифрові системи звʼязку.
«Тому не потрібно піднімати повітряні ретранслятори і ми не так залежні від погоди — хіба що від прохідності самої машини», — пояснює командир. І продовжує:
«Звісно, є групи, які виїжджають, евакуаційні точки, майстерні. Найважливіше — доставити наземний засіб на точку старту. Далі засіб працює без того, щоб тримати величезну команду на позиціях».
Втім, дрони зі Starlink значно дорожчі й потребують додаткових компонентів, тому підрозділи не можуть дозволити собі закуповувати лише такі, пояснює Ночес із «Азову». За його словами, всі дрони доводиться доробляти власними силами.
Фото «Вовків да Вінчі»
Чому не у всіх підрозділах є НРК
Попри ефективність, повноцінні підрозділи НРК є далеко не у кожній бригаді. Передусім — через брак підготовлених людей та штатних посад, каже Старк.
Друга проблема — вартість і необхідність доопрацювання. Олександр Ябчанка з «Вовків да Вінчі» говорить прямо:
«На кожен закуплений державою НРК потрібно знайти кошти на доопрацювання. Про купівлю самим і мови немає, адже НРК вартує $20К... На ці гроші можна купити шість Mavic 3T. Уявіть себе на місці командира: одна НРК чи додаткова карусель з кількох дронів для безперервного спостереження?».
Про нестачу людей та фінансування говорить і Чиполіно, командир екіпажу в НРК-батальйоні К-2.
«НРК — новий напрям, до якого люди тільки придивляються. Вони бачать, що робот — ефективна річ, але часто не мають найпростішого — грошей».
Як масштабувати НРК
Головний інженер майстерні НРК Фокусник із
«Це не було просто. Щоб розширитися з роти, ми накопичували місії, водночас впиралися в особовий склад. Тоді показали статистику: могли доставити 20 тонн вантажу в місяць, вивезти 10 поранених, зробити 10 ударних місій. Показали, що НРК може зайти в село з кулеметами і підтримати вогневу групу — так відбили два села. Після цього нас зробили батальйоном».
Фото, надане «Хартією»
Що найскладніше в роботі з НРК
Для підрозділів, які масово працюють НРК, головний виклик — не лише брак техніки, а й організація процесу. Лев із Третьої штурмової каже, що важко узгоджувати роботу з різними підрозділами й утримувати в голові 130 км фронту, де стоїть і бригада, і корпус.
«Ми — окрема рота, яка працює по лінії фронту бригади. У кожного — своя специфіка, свої підходи. Ми не можемо приїхати й диктувати правила, тому підлаштовуємось під кожного. Це займає час. Крім того, я маю знати кожен маршрут, кожен кущ, кожну деталь по всіх напрямках».
«Трійка», взвод Chupacabra
Іноземні виробники vs українські
Позиція військових одностайна: нині українські НРК є найкращими у світі — вони роблять те, що реально працює на війні.
DefTech — тепер у зарплатному опитуванні ДОУ!
Олександр Ябчанка з «Вовків да Вінчі» зазначає, що іноземні НРК поступаються українським за співвідношенням ціна-якість. Лев із «Трійки» додає, що їх не використовують для бойових задач, оскільки закордонні виробники не враховують реалії сучасної війни.
У Трійці тестують іноземні зразки, але їхня інтеграція наштовхується на ключову проблему — в Україні немає сервісної інфраструктури:
«Має бути майстерня, де його можна швидко полагодити. У нас вона прямо в зоні бойових дій. Бо після кожного виїзду дрон потребує обслуговування і він має швидко повертатися до зони виконання. На два місяці кудись відправляти — це неприйнятно», — пояснює Старк.
Командир роти НРК «Азову» Ночес розповідає, що їхній підрозділ тестував латвійські платформи:
«Там був і радіозв’язок, і Starlink. Але коштує такий дрон приблизно 65 000 доларів. Це зовсім інший порядок цін».
На цьому тлі українські платформи, які коштують у середньому
Чи їде НРК з «коробки»
Всі опитані підрозділи одностайні: кожен наземний роботизований комплекс доводиться допилювати, щоб він працював на фронті. Серед причин називають швидку зміну ситуації на передовій, тому виробники не встигають адаптуватися, і складні процедури оновлення контрактних виробів.
У «Хартії» пояснюють, що перебувають в діалозі з виробниками безперервно:
«Допрацьовувати потрібно електроніку, системи управління і зв’язку. Ми співпрацюємо з Brave1, Мінцифри та виробниками, щоб стандартизувати процес».
Математик з «Хартії» додає:
«Віднедавна деякі моделі їдуть практично з коробки. Ми хіба налаштовуємо софт — і після короткого тесту вони готові в бій. Але раніше ми переробляли майже всю електроніку. Виробник робить універсальний продукт на різні підрозділи, а в нас свої протоколи зв’язку і вимоги. Ця історія тільки почала змінюватися».
Лише 10% НРК робочі зі старту
За словами Фокусника з
Фото, надане «К-2»
Лев з «Трійки» підтверджує:
«Абсолютно кожен НРК ми підлаштовуємо під себе — це займає до 24 годин».
З досвіду Чиполіно з «К-2», найоптимістичніший сценарій для підготовки робота «з коробки» — це два дні, інколи — до тижня.
Чому у виробників виникають труднощі
Ще рік тому виробники не знали, які саме вимоги є ключовими на фронті, кажуть у «Трійці».
«Виробник робить продукт, проходить складну, довгу кодифікацію, де треба розписати кожен болтик, навіть де він закуповується. А коли ми кажемо: тут потрібна інша камера, тут вищі борти — виробник нічого не може змінити без повторної кодифікації. Це величезна бюрократична процедура», — підсумовує Лев.
Олександр Ябчанка з «Вовків да Вінчі» пояснює системну причину відставання:
«Від формування техзавдання до поставки минає кілька місяців. А ситуація на фронті змінюється ще швидше. Наприклад, рік тому ТЗ передбачали дистанцію роботи 2 км — тоді це було нормою. А зараз 2 км — це смішно.
НРК живе день-два, а лінія насичена дронами так, як ніколи раніше. Але засоби вже закуплені, вони стоять на складах. І щоб їх використовувати, треба змінювати зв’язок, ставити старлінк, оплачувати абонплату. Економіка НРК за рік перекрутилась».
Тести vs фронт
Навіть добре зібраний і перевірений у тилу НРК на фронті може поводитися інакше. Старк з Третьої штурмової каже, що під час реальної роботи вилазять дрібниці, які не видно на полігоні: запас ходу може виявитися меншим за заявлений, колеса можуть «роззутися» через рельєф, а двигун — згоріти через перевантаження. Бруд забиває ходову, і дрон просто зупиняється.
Як втрачаються НРК
Наземні роботизовані комплекси — це розхідник, який треба постійно поповнювати, кажуть наші співрозмовники. Масштаби втрат сильно відрізняються залежно від умов роботи, типів місій і тактики.
У «Хартії» втрати комплексів відносно невеликі. За словами керівника НРК-напряму бригади Математика, підрозділ щомісяця втрачає
Найчастіше роботів виводять з ладу ворожі FPV, частина втрачається через технічні поломки або складні умови місцевості. Математик пояснює, що робот може застрягти в болоті або втратити колесо, може заглючити електроніка. Тоді команда переходить до одного з трьох варіантів:
- Самостійне відновлення руху. Електроніка може сама «відійти» після дощу, і НРК продовжить рух.
- Евакуація іншим НРК, який може підштовхнути або дотягнути машину.
- Допомога людей, які поблизу, щоб відкотити робота під укриття.
Олександр Ябчанка із «Вовків да Вінчі» каже прямо: НРК знищують постійно. Але навіть попри це наземні дрони значно безпечніші й дешевші за бронетехніку. «Дрон коштує хай 20 000 доларів. А бронетранспортер — у рази більше. І головне: в БТРі сидить механік, якого при підбитті або вб’є, або поранить», — каже військовий.
Ночес з «Азову» зазначає, що в їхньому підрозділі щомісяця знищується від 10 до 15 НРК. Більшу частину бійці власноруч витягують з небезпечних зон.
«Це свідчить про брак кількості НРК, які й повинні брати на себе удар, щоб не ризикувати здоров’ям бійців», — каже Ночес.
Чи дає НРК держава
Підрозділи отримують частину НРК від держави, але значну кількість досі купують самостійно. У Третій штурмовій, за словами Старка, співвідношення нині приблизно 50/50.
Втім, держава не завжди постачає саме те, що потрібно підрозділу, діляться співрозмовники.
Командир екіпажу у «К-2» Чиполіно зауважує, що усе залежить від того, з якими виробниками держава укладає контракти:
«Є багато видів НРК, які ми не використовуємо з певних причин. А є виробники, чиї роботи для нас оптимальні. НРК коштують немало. Тому далеко не все, що нам підходить в боях, держава може закупити. Тож більшу частину НРК закуповуємо силами бригади».
Командири очікують, що у майбутньому бригади самі визначатимуть, які моделі їм постачатимуть передусім.
Фото, надане «К-2»
«Це нова епоха ведення бойових дій». Яке майбутнє НРК
Усі підрозділи сходяться на думці, що НРК має поступово замінити людину на більшості небезпечних ділянок: від логістики та евакуації до інженерних задач, мінування та вогневої підтримки.
«Наземний роботизований комплекс — це платформа, на яку можна повісити будь-який вогневий засіб. Ми вже на іншому етапі розвитку війни. Це можна порівняти з появою пороху. Це нова епоха ведення бойових дій», — каже командир Олександр Ябчанка.
За його словами, лише Україна та росія використовують НРК системно, і це тільки початок:
«Коли ці штуки поїдуть масово, як зараз масово літають дрони, війна буде зовсім іншою. Питання тільки — хто першим масштабується і отримає якісну перевагу».
Втім, бойове застосування поки розвивається повільніше, ніж логістика. Лев із «Трійки» пояснює, що повністю відмовитися від участі люди поки неможливо, іноді потрібні ручні дії, є таке поняття, як клин.
У «К-2», де є вже працює рота вогневого ураження, застосовують трофейні автомати та спеціальні турелі під автомати, з великим запасом набоїв. Такі НРК дають змогу працювати на дистанціях до
На думку Олександра Кочівника, потреба саме у стрілецькій зброї на НРК зараз колосальна.
Причина — ситуація на передовій. Піхоти мало, а перед штурмом ворог системно «вичищає» посадки скидами й артилерією.
«Під час штурму військовослужбовці не завжди можуть або не завжди наважуються вийти з позиції й прийняти бій. Противник заходить по флангах, люди опиняються в оточенні, позиція падає, а потім її дуже складно деблокувати», — пояснює Кочівник.
НРК із засобами вогневого ураження можуть змінити ситуацію: створювати засідки, зривати обхідні маневри й ще більше рятувати людей.
DOU проводить збір для Третьої штурмової. Військовим потрібні наземні дрони, щоб виконувати місії там, де не можуть люди. Приєднуйтеся!
