“Цінність розробника — не рядок коду”. Дмитро Волошин, СТО Preply — про шлях до 250 співробітників, найм інженерів у Європі та мрію про багатомільярдну компанію
У березні стало відомо, що український стартап Preply залучив $35 млн інвестицій від бізнес-ангелів. Напередодні цієї події ми записали велике інтерв’ю з кофаундером і СТО Preply Дмитром Волошиним.
Ми поспілкувалися з ним про найм розробників у Європі та у чому їхня перевага, про умови праці та опціони для співробітників і, звісно, про технічний бік Preply та мрію побудувати багатомільярдну компанію.
Preply — це українська освітня онлайн-платформа, переважно сфокусована на вивченні мов. Понад 40 000 репетиторів викладають 50 мов сотням тисяч учнів у 180 країнах світу. У компанії працює більше як 250 спеціалістів у Києві, Барселоні, Берліні та США.
Слухайте також інтерв’ю на усіх подкастних платформах — iTunes, Google Podcasts, SoundCloud і RSS. А нижче коротенька текстова вижимка.
«Я йому ставив питання з Python, а він їв шаурму й інколи відповідав». З чого починали розробляти платформу та як найняли першого розробника
У 2013 році я був єдиним розробником, сам писав код. У нас ще був Андрій, фрилансер, який допомагав з фронтендом, бо я не дуже добре верстав, та й тепер не дуже добре верстаю. Ми почали наймати людей у
У 2015 році ми найняли трьох чи чотирьох нових розробників з мінімальним робочим досвідом. З одного боку, це круто, тому що вони добре підходили нам за культурою, допомагали зростати. А з іншого — це той момент, який можна було поліпшити: взяти кількох людей більш сеньйорних, які вже проходили шлях побудови великих продуктів.
Умовно кажучи, в якийсь момент нам треба мігрувати на Django. І це потрібно було зробити із серйозних причин — закривалася лонгтерм підтримка чи ще щось. І ти відкриваєш мануал, як апдейтити Django, а там написано: «Make sure that all your code is covered by unit tests». І ми такі: «Так, а юніт-тест — це що таке? Відкриймо Вікіпедію».
«Ми б набагато повільніше зростали, якби це була не Django». Чому обрали Python
Коли ми стартували, було два популярних фреймворки — Ruby on Rails, який органічно був популярніший у Штатах, і Django, в якого чомусь більше ком’юніті було в Європі. І був ще Groovy on Grails, на якому ми раніше писали один з проєктів, та нам не дуже сподобалося: не було відчуття, що тут легко все робити.
Я тоді не дуже глибоко розбирався в цьому, і рішення використовувати Django ухвалив Рома Апостол (третій кофаундер Preply, який вийшов з проєкту — ред.). І я йому дуже вдячний, думаю, ми б набагато повільніше зростали, якби це була не Django. Там багато всього було з коробки.
Shopify, Instagram сидять на джангівських монолітах, і вони суперхепі. При тому, що у них там мільярди користувачів. Хоча в нас з плином часу саме джангівський прошарок стає все тонший і тонший. Нині Django у Preply виконує роль API Layer та ORM. Ми вже більше перейшли у формат, коли «товстий» front-end і набагато «тонший» back-end.
Django — це Python, і треба розуміти, що легко наймати пітон-розробників. Їх багато, і це важливий фактор. Якби це була екзотика типу Haskell, ми б не змогли наймати в тих масштабах, в яких це робимо сьогодні.
«З Євросоюзу ніхто в Україну не готовий приїжджати, щоб працювати, а в Барселону готові». Чому наймають розробників у Європі
У Preply нині працює близько 80 розробників, з них 60 в Україні, 20 в Барселоні і один у Штатах. Рік тому в Барселоні був один фахівець, тепер двадцять. Ціль на цей рік — досягнути паритету між Барселоною і Києвом у кількості розробників.
Так, в Україні більше розробників, ніж в Іспанії, але менше, ніж загалом у Євросоюзі. А з Євросоюзу ніхто в Україну не готовий приїжджати, щоб працювати, а в Барселону готові. В Україні сильна технічна школа, талановиті люди, але є деякі мінуси, які не дозволяють їм зростати. Перший мінус — знання англійської мови, другий — те, що в нас фахівці дуже сфокусовані на собі й технології, а не на тому, щоб приносити цінність компанії.
Ми в Барселоні наймаємо сильних лідерів у продукт і маркетинг. Наприклад, у нас там СРО і СМО. СМО працював у Delivery Hero,
Ми дуже переоцінюємо дешевизну українського ринку. Якщо порівнювати з Барселоною, я б не сказав, що Київ сильно дешевший. Зі Штатами так, однозначно дешевший. Але поговорімо про майндсет. Люди, яких я бачу, наприклад, на ринку Європи, на ринку Барселони, мають зовсім інші сильні компетенції. Вони дуже про користувачів, про продукт, вони бізнес-майндед. У них не гірші скіли в розробці, ніж у наших розробників. У деяких сферах Preply сильніша технічно в Україні, в деяких сферах — у Євросоюзі.
«Наші розробники, коли ми станемо мільярдними, отримають гарні гроші за це». Про інженерів з продукту та аутсорсу
Я не бачу проблем у технічній компетенції розробників з Іспанії, тому що пул талантів з Барселони — це пул талантів з Європи. В Європі є нехай 50 мільярдних компаній. Скільки їх в Україні? Тобто там є розробники з Delivery Hero чи Glovo. Такий фахівець для нас цікавіший, ніж розробник з умовного Ciklum. Тому що він працював у схожих структурах, як наші.
Наймаючи людей з європейських продуктових компаній, ти отримуєш цікаві речі, які раніше не використовував. У нас, наприклад, розробник з FAANG приніс із собою сильний RFC-процес. Тобто архітектурні рішення ми стали ухвалювати у форматі RFC. Цей фахівець додав багато тулінгу, пов’язаного з контриб’ют-процесом тощо.
Ті люди, які працювали в продуктових компаніях, швидше адаптуються. У Preply є фахівці з аутсорсу, хоч і не багато. Мені здається, що наш розробник, той, якому подобається культура компанії, той, який може бути ефективним у цій культурі, це більше людина з продукту.
У чому різниця аутсорсу і продукту для мене? У продукті є певна цілісність і чесність, у тому плані, що це не продаж голів за вищою ціною. Є лояльність до того, що робиш, і розуміння повного value chain: продукт приносить гроші компанії, компанія платить зарплату, зростає. В аутсорсі ти працюєш над проєктом, ти не працюєш над продуктом. І ось ця різниця продукт і проєкт... Навіть у тому, як називаються ролі в компанії — Product Manager, Project Manager. Воно створює певний майндсет, що через пів року тебе на щось інше перекинуть...
Для мене це питання культурної відповідності з того погляду, що люди, які працюють у продуктових компаніях, з мого досвіду більше customer-focused, product-focused (не кажу, що всі такі, стараюсь всіх не стригти під одну гребінку). Вони більше сare аbout customer. Ті люди, які працюють за аутстаф чи аутсорс моделями, бачать, що між ними і користувачем ще є прошарок клієнта, через якого проходить уся комунікація. І вони розуміють певну тимчасовість своєї позиції, тому що для розробників це один з проєктів. Їх можуть кудись далі перекинути. Тобто немає такої зацікавленості, щоб цей продукт став мільярдним.
Наприклад, що є в Preply? Ми всім співробітникам, не тільки розробникам, а й спеціалістам у маркетингу, Sales, Customer Support, даємо employee stock option plan, тобто вони всі мають частинку «акцій компанії». Ми віримо, що люди зацікавлені в довгостроковому успіху продукту і компанії. Я не впевнений, що така зацікавленість є в розробників, які працюють в аутсорсі, аутстафі.
І тут не тільки про те, що є проблема, коли проєкт закінчиться. Тут більше про бенефіт, якщо компанія стане успішною. Тобто уявімо розробника з аутсорсу. Він працює над стартапом, який є мільярдним. Ну, розробнику від цього що? Окей, напише ще один рядок у резюме. А наші розробники, коли ми станемо мільярдними, отримають за це гарні гроші.
«Ми, мабуть, одні з найкращих в Європі, в Україні з А/В-тестування». Про A/B-тести
У мене технічна освіта, і я великий шанувальник наукового підходу. І науковий підхід — це проста річ, коли ти свої гіпотези повинен перевіряти емпіричними даними. Спочатку висуваєш гіпотезу, потім запускаєш експеримент, тоді результати цього експерименту порівнюєш з початковою гіпотезою, але не навпаки.
Тож для мене як для людини з технічним складом розуму це єдино правильний шлях. Коли мені хтось каже, що червона кнопочка на сайті краща, ніж синя, я не вірю, тому що не розумію, де тут є момент фізичного чи математичного доведення якогось факту з дослідження.
Те, що я точно розумію: з А/В-тестами набагато краще, ніж без них. Їхня роль не тільки в тому, щоб знаходити класні фічі. А щоб не робити фігню, яка може щось поламати. Були кейси, коли ми завдяки А/В-тестам знаходили серйозні баги в продукті.
На цю тему можу порекомендувати дві книжки: Trustworthy Online Controlled Experiments та Statistical Methods in Online A/B Testing. Їх видали 2020 року. Дуже круті, я навіть прошу своїх розробників почитати ці видання.
Може звучати трошки нескромно, але думаю, що ми одні з найкращих в Європі, в Україні з А/В-тестування. У тому, наскільки глибоко ми занурюємося у процес. Facebook, Google, Amazon, всі топові компанії користуються методологією розробки продукту через А/В-тестування. Ми нікуди від цього не втечемо, просто в Україні не було великих продуктів, які в такому масштабі запускали б їх.
«В Україні з цим є проблеми, і треба починати працювати, якщо не хочемо бути сировинним придатком аутсорсингового бізнесу». Про важливість diversity
Потрібно розуміти, що diversity — це те, що допомагає компаніям бути різноманітними та розвиватися. Якщо ми всі будемо зашорені, житимемо тільки у своїй маленькій екосистемі, будемо дуже гомогенні, тоді й однаково міркуватимемо та не зможемо так активно зростати. Понад те, коли доходиш до певного етапу і в тебе немає цієї різноманітності, тобі її з нуля важко збудувати. Коли у команді вже є вісім хлопців, дев’ятою найняти дівчину складно, тому що їй не буде комфортно, якщо вона розумітиме, що не просто так відбулося зміщення. І ми добре попрацювали з цими питаннями, але поки що лише на початку шляху.
У кожного є свої упередження, але ми, на жаль, цього не усвідомлюємо. І перший крок, який ми робимо в Preply, — вчимо людей, що в них є bias. Щоб вони розуміли, чому все відбувається так, як відбувається.
Продовжуючи тему diversity, equity, and inclusion, згадаємо про інклюзивність. Знаєш, якщо просто сказати «інклюзивність», будуть думати про те, чи офіс пристосований для людей з інвалідністю. Наприклад, туалет. Зашорені люди мислять у такому зашореному форматі. Насправді це набагато глибша тема. Запитайте себе, чи у вас кожна людина може висловитись? Чи інтроверти, які некомфортно почуваються, коли когось перебивають, можуть перебити того, хто говорить? Чи модератор зустрічі дає кожному слово? І ще багато інсайтів. Наприклад, сеньйорні розробники перебивають джуніорів, адже вважають, що мають більше знань у чомусь. А це не завжди добре для організації.
У Preply нині працюють представники 35 національностей, це дуже багато. В нас є фахівці з Монголії, Кореї, України, Штатів, Німеччини, Іспанії, Великої Британії тощо. І те, що вони є, допомагає нам краще розуміти користувачів з інших країн.
До нас прийшла дівчинка, яка до цього послуговувалася німецькою, і зауважила: «Слухайте, ви до користувачів звертаєтесь у машинній манері, це може погіршувати конверсію». Людина, яка до нас приєдналася з Кореї, зразу дала такий фідбек: «Ви взагалі не схожі на сайт для Кореї, тому що у вас такі й такі проблеми». І ця різноманітність всередині компанії дає змогу краще задовольняти потреби користувачів.
Я не вірю, що можна побудувати велику компанію без diversity, equity та inclusion. Знов-таки є приклади успішних міжнародних компаній, які інвестують у це час, ресурси. Щоб виправити ситуацію з дайверсіті не тільки всередині компанії, а й у глобальній екосистемі. Однозначно в Україні з цим є проблеми, і над цим треба вже починати працювати, якщо ми не хочемо бути сировинним придатком аутсорсингового бізнесу. Хочете, щоб в Україні було багато сильних продуктових компаній? Для цього вони мають виходити на міжнародні ринки. А щоб ефективно набути досвіду на міжнародних ринках і швидко зростати, варто звертати на питання різноманітності та інклюзії більше уваги. Це точно додасть синергії багатьом українським командам.
«Для мене розробка — це ремесло». Про цінність розробника
Я порекомендував би людям, які працюють як розробники, переосмислити своє ремесло. Для мене розробка — це ремесло, у тому ключі, що написання коду і технології — це інструмент. Це як стамески для слюсаря чи як лопата для людини, яка копає траншею. Цінність, яку ми як розробники приносимо бізнесу — це завжди цінність для кінцевого користувача і зростання бізнесу. Це не рядок коду, який написали.
У 2015 році в Київ приїхала група, яка організовувала хакатон від Facebook. Ми разом з ними пішли на пиво чи на віскі, і їхній лід відкрив ноутбук, репозиторій чогось схожого на фейсбук. Почав показувати, мовляв, дивіться, тут є код, який писав Цукерберг. І це був shitty code. Я не міг на нього дивитися, так жахливо це було написано. І я подумав, що круто було б, якби через 10 років код, який я писав у Preply, хтось так само показував, і Preply коштувала б, як Facebook.
Ідея, яку я сюди вкладаю: ми повинні зрозуміти, що той код, який пишемо — просто інструмент, а та цінність, яку приносимо, — це те, що робить користувача продукту щасливішим. У нас є розробники, які не дуже сильні технічно, але те, як вони мислять навколо користувача, навколо фіч, навколо того, що можна зробити, щоб не писати код...
Для мене завдання розробника — це думати про те, який вигляд матиме те, що він робить, і як це буде впливати на користувача. Те саме для продакта. Для мене продакт, який не знає SQL — це проблемний продакт, тому що він не зможе зайти в базу і подивитися, як змінилися метрики бізнесу в результаті якогось експерименту.
«Хочу, щоб Preply стала історією успіху, як мафія PayPal». Про розвиток себе та глобальну мету
Коли я спілкуюся зі своїм ментором і коучем, він мені каже: «Той Дмитро Волошин, який був рік тому, тепер зовсім по-іншому думає, він розв’язує зовсім інші проблеми». Бо в компанії ми щороку подвоюємось, потроюємось за нашими бізнес-метриками і кількістю людей. Система складнішає, з’являється новий шар менеджменту. Я розумію, що для того, щоб бути успішним кофаундером і СТО наступного року, я маю зареінвентити себе.
Рік тому я не міг подумати, що стикнуся з проблемами, які є нині. Це постійний процес роботи над собою. Я уже нова людина, новий тип менеджера, мені треба встигати за компанією. Це дуже важливо.
В Україні нам треба більше історій успіху, коли розробники реально змогли монетизувати опціони. Я знаю багато кейсів, але, на жаль, люди про це не розповідають. Вони бояться казати, що от у цій компанії я не тільки одержував зарплату, а й мав employee stock option plan, продав його і купив собі квартиру. Або не мають мотивації про це говорити. Хочу, щоб Preply стала тією історією успіху, як мафія PayPal, коли розробники, менеджери, маркетологи після Preply заснують свої маленькі стартапи. І гроші, які вони змогли заробити в компанії, вкладуть туди. Вони почнуть бути інвесторами, запускатимуть свої компанії. Ось куди б хотілося, щоб розвивалися люди.
Підписуйтеся на YouTube-канал DOU, щоб не пропускати нові інтерв’ю, live-дискусії та подкасти.
