Із далекобійників у ІТ-шники, або Історія про те, як почати діяти
Привіт всім. Мене звати Андрій, мені 30, і я, мабуть, один із тих небагатьох, хто вернувся з Європи для того, щоб заробляти в Україні. Ця історія буде цікава для тих, хто хоче змінити своє життя, але боїться. Хто хоче почати, але не знає з чого... Хто мріє жити нормально, а не виживати десь на заробітках у Європі. Отже, поїхали.
Колись давно
Народився я у маленькому містечку Волинської області. Був цілком звичайною дитиною, без жодних суперздібностей. Оцінки в школі були вищі за середні, але вже тоді мені подобалося програмувати. В еру ZX Spectrum та інформації на касетах я вивчав основи Basic. На той час це було просто нереально, коли ти через LPT-порт міг запрограмувати блимання лампочок, щоб був ефект гірлянди :) Далі були перші Pentium і, звичайно ж, Pascal. Цю мову ми вивчали у школі... ну як вивчали. Мої знання були «трошки» більші, ніж у викладача. Зі своїми навиками я назбирав грамот з міських та обласних олімпіад з інформатики, алгебри та геометрії. Після школи я навчався у НАУ на факультеті телекомунікацій і захисту інформації, і все ніби сходилося... Але щось пішло не так :)
Відхилення від курсу
Оскільки родом я був з містечка біля кордону з Польщею, то мої далекоглядні ІТ-плани швиденько помінялися на можливість заробітку — «швидкі гроші». Їх можна було заробити вже і зараз, а не через
Машина, на якій я їздив
І тут почалися думки про IT
Вони мене покинули дуже давно, і я навіть не згадував, що таке програмування. Найбільш неочікуваний «переворот» відбувся, коли дружина взнала про моє шкільне хобі і ті досягнення у вигляді відзнак та грамот, які в мене були. Вона відверто мене вмовляла. Звичайно, що я абсолютно не вірив у себе та свої сили, до того ж на той час мав роботу в дуже хорошій компанії із зарплатою 1600 євро на місяць. Не знаю, як дружині вдалося мене переконати, проте в березні 2017 року я дізнався, що існує С# :) Свій «внесок» зробив і знайомий професійний програміст, який підказав, куди копати. Ідея була одна — не тратити грошей на навчання і вчитися виключно з безкоштовних ресурсів, щоб у разі невдачі не було б так шкода.
Навчання
YouTube — наше все :) На той час я на вантажівці їздив у режимі 4/1, і за той 1 тиждень, який був дома, я качав з мережі все, що мені могло б допомогти, буквально гігабайтами. Я абсолютно не знав, ким я хочу бути в цій сфері, і тому доводилося вчити... багато. На вихідних у водіїв-далекобійників багато вільного часу: хтось варить їсти, хтось дивиться телевізор, хтось п’є спиртне. А я поглинав гігабайти інформації і пробував, пробував, пробував! Теоретик з мене ніякий — практика моє все :)
Почалися перші консольні програмки, далі WinForms і навіть трішки WPF зачепив. Ідея була така: треба знати все потроху, бо часу в мене не було довго вчитися. Я тоді поставив ціль: з нового року починаю шукати роботу (майже через 9 місяців самостійної підготовки). Після різнопланових десктопних програм я почав вчити ASP.NET, і мені ця технологія відверто «зайшла»... В інтернеті доволі багато безкоштовної інформації про цю веб-розробку на .NET. Звичайно, що кортежем пішли HTML, CSS, jQuery, Ajax та Bootstrap. Усе це було в перервах між дорогою, постійними завантаженнями та розвантаженнями по всій Європі.
З вересня я почав робити проекти. Першим був редизайн та розширення функціоналу сайту компанії, у якій я на той час працював. Мій шеф дуже здивувався, як це — далекобійник-українець в Польщі ще й сайти робить :) Далі були ще два більш навчальні проекти — інтернет-магазин (Entity, MS SQL) та портал для водіїв (SPA). А час минав...
Переломна зима: резюме
Я розумів, що, скільки б я не вчився сам, все одно всього не вивчу. Треба не боятися і наважитись діяти! З чого ж почати, коли ти вже відчув, що пора? Резюме та портфоліо! Швиденько зробивши ще один сайтик та простеньке резюме англійською мовою, я вирішив розсилати відгуки на вакансії, лише для того, щоб отримувати тестові завдання. Їх перевіряють справжні спеціалісти, і так я отримаю зворотний зв’язок. І це був правильний крок.
У резюме ніде не було зазначено, що я далекобійник, але і досвіду теж було нуль :) Я надсилав резюме майже на всі вакансії, де було написано Junior і .NET. І уже зараз я можу впевнено сказати: це і є запорука успіху. Розсилати треба чим побільше, а не на одну вакансію, і чекати, що це «воно». 80% компаній мені одразу відмовляли на етапі резюме, але були й такі, які відправляли свої тестові. Я їх робив завжди вчасно, проте, звичайно, що ніякого професійного досвіду у мене не було, і код не був таким, як слід. Хоча все і працювало згідно з технічним завданням. І тут, неочікувано для мене, почалися співбесіди...
Співбесіди: вір у себе і в те, що ти робиш!
І ось людина, яка ще півроку тому не знала, що таке С# і що з ним робити, яка абсолютно не вірила в цю авантюру, яка була впевнена, що професія водія-далекобійника — це саме те, починає вірити! Співбесіди я проходив і дома в період відпусток, і онлайн — прямо в кабіні вантажівки під час рейсу. Читаючи вакансії, я вже не лякався тих страшних слів, які там були написані, і моя «спам-розсилка» резюме стала ще більш активною :) Відправлено більше 100 резюме, пройдено близько 10 співбесід, виконано 17 тестових завдань та завершено 4 онлайн-тестування. І це все з нульовим досвідом розробки і без копійки грошей, вкладених у навчання.
План пошуку роботи «провалився»
Мета була одна — знайти роботу з нового року. Але разом з тим були й вимоги. Мені 30 років, сім’я, і працювати за
Сьогодні
З 9.01.2018 я .NET Developer у львівській продуктовій компанії з крутим, драйвовим колективом :) В основному працюю з WinForms та WPF. А з квітня працюю парт-тайм ще у стартапі. Там більше веб-стек технологій (ASP.NET Core, Polymer, ES6, Event Store). За півроку я перетворився з любителя-далекобійника в програміста з доходом Strong Juniora.
Тому з упевненістю можу сказати: не потрібно витрачати час на сумніви і постійне зважування за та проти. Треба просто діяти... Вчитися, пробувати, робити помилки, проте старатися і не боятись. Мені дивно чути зараз думки молодих людей, які кажуть, що вони сумніваються у своїх силах, навіть навчаючись у спеціалізованих вишах. Друзі, не гайте часу, беріть і робіть! Абсолютно все можливо, і все залежить тільки від нас. Треба тільки одне — бажання.
